…10 травня мешканці будинку №1, що на вулиці Кутузова у Здолбунові-2, поскаржились на свого сусіда Миколу, мовляв, у його помешканні знову зібрались друзі, які увімкнули музику, лаються, горланять і не дають відпочивати. Щоб перевірити інформацію, туди вирушили два дільничних інспектори — лейтенант Андрій Свердлик та капітан Микола Терещенко. Коли вони постукали у помешкання, на господаря якого надійшла скарга, двері їм спершу не відчинили. Лише після настійливого стуку правоохоронців через кілька хвилин впустили в оселю.
— Один з молодиків одразу збив дільничному з голови кашкета, інший спробував вкусити за руку, — розповів журналістам Михайло Андріюк, який звертався за допомогою до міліціонерів.
Що і як далі відбувалось у тій оселі, сусіди не бачили. Та після цієї зустрічі з правоохоронцями, один з яких влучив господарю оселі в частину тіла, розташовану нижче пояса, той потрапив у лікарню. Його прооперували. Він вже повернувся додому. Застати Миколу нам, на жаль, не вдалося, сусіди розповіли, що кудись пішов із своїми товаришами. А тим часом обидва міліціонери, які побували в його помешканні, перебувають зараз у Рівенському слідчому ізоляторі.
— За фактом перевищення влади або службового повноваження за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України ми порушили кримінальну справу, суд продовжив тримання під вартою підозрюваних до десяти діб, — повідомив «РВ» прокурор Здолбунівського району Віктор Купчик.
Прокурор сказав, що все, що відбувалось в оселі — таємниця слідства, яку він не має права розголошувати. Колеги затриманих також виявились небагатослівними, оскільки справа перебуває у провадженні прокуратури, стверджують, що також не мають права говорити про цю справу, проте вважають дії колег цілком правомірними, бо під час відвідування притонів «може трапитись всіляке». Як з’ясувалось, обох дільничних у райвідділі характеризують позитивно. Заступник начальника Здолбунівського РВ Микола Виногродський сказав, що ні скарг громадян на дільничних не було, ні службових стягнень вони не мають.
Набагато відвертішими з журналістами були сусіди Миколи. Вони переконані, що міліціонерів за те, що сталося, карати не треба, а замість цього треба знайти управу на самого потерпілого, тобто господаря оселі. А помешкання Миколи вони називають звичайним притоном. Запевняють, що їм шкода молодого чоловіка, який у тридцять років так і не зміг знайти постійного місця роботи і перебивається тимчасовими заробітками. Спершу Микола доглядав за хворим батьком, але згодом той помер. Мама поїхала на заробітки в Італію. Сестра, вийшовши заміж, живе в селі. А Микола тим часом, залишившись фактично самотнім, незчувся, як потрапив під вплив людей, які пиячать і вживають наркотики.
— В оселі Миколи щоночі відбувається одне й те ж: друзі та гульки. Ми нічого не маємо проти його друзів, нехай приходять, але хай поводяться по-людськи та не заважають жити іншим. Ми не хочемо, щоб у його домі наркомани звідусіль варили ширку. Якось зробила йому зауваження, а Микола каже: «А ви що, бачили?». Не бачили, а чули і не раз гидкий сморід. Спробувала ще кілька разів з Миколою поговорити, та марно. Навіщо ж він так з нами поводиться? Адже коли порізав собі вени, всім будинком його рятували, і коли хотів покінчити життя самогубством, вішаючись, також, — каже Миколина сусідка Світлана Іванівна.
Її слова підтвердили ще кілька Миколиних сусідів.
— На те, що коїться в його оселі, ми скаржилися вже трьом начальникам здолбунівської міліції; начальники мінялися, але нічого в нашому будинку так і не змінилося. Туди і далі ходять наркомани звідусіль. Після скарг нам вже й вікна били. Чому на хуліганів міліція не може знайти управи? Дільничний разів з п’ятнадцять говорив з Миколою, та марно. А нам Миколині друзі шприци та презервативи під вікна тепер викидають. Якщо міліціонерів, які хотіли нас захистити, посадять, то нам зовсім життя не буде, — заявили кореспонденту «РВ» Михайло та Лідія Андріюки.
Мешканці будинку вже готують листи в прокуратуру, щоб захистити міліціонерів.
