Зустрічати «зірку» Альону Вінницьку, котра приїхала виступати в рівненському нічному клубі, біля магазину «Хіт-формат», де часто відбуваються автограф-сесії українських артистів, на диво, прийшло мало шанувальників. Ніякого натовпу підлітків, ніякого вереску, а цілком спокійне спілкування з кількома прихильниками. Хоча дивуватися цьому не варто. Альона Вінницька — унікальний продукт українського шоу-бізнесу. Почавши кар’єру ведучою одного з музичних каналів, вона своїми пишними формами дала старт мегапроекту «Віа-Гра», після чого різко змінила імідж із «співаючих трусів» на поп-рок виконавицю. А це вже, очевидно, не модно...
— Що ви привезли до Рівного? — За п’ять років у нас вже назбиралося півтори години пісень, які знають всі. Хоча Західний регіон ми ще по-справжньому не освоїли, нас тут дуже рідко кличуть у гості. Таке враження, що до нас тут ставляться з якоюсь підозрою. Можливо, це пов’язано з тим, що в репертуарі немає пісень українською мовою. — Кажуть, зарубіжних виконавців зараз запрошувати дорого, а вітчизняних — не модно... — Я з цим не погоджуюся. На сьогодні український шоу-бізнес завоював свою публіку в нашій країні, і багато хто хоче бачити своїх героїв — українських, а не російських виконавців. Якщо порівняти з дев’яностими, то нині ми практично не знаємо, що відбувається в російському шоу-бізнесі. Ми пам’ятаємо «метрів», а ось назвати когось із молодих важко — вони до нас не їздять. Ми нічим не поступаємося російським артистам, а багато в чому — значно кращі. — Останнім часом багато розмов було про Євробачення. Не планували представляти Україну на ньому? — Я чомусь ніколи не думала, що можу поїхати на Євробачення. Не те що воно мені байдуже, я, як патріот, дивлюся й вболіваю за своїх. Причому іноді виникає патріотичне відчуття — вболівати потрібно за талановитих, а все одно підтримуєш своїх, навіть якщо хтось виступає краще. Просто я себе там не уявляю. — А який фестиваль тоді вас приваблює? — В Європі дуже багато фестивалів, які менш розкручені в нашій країні, оскільки Євробачення у нас перетворено в культ — ставиться мета будь-яким чином потрапити на цей конкурс. Незважаючи на те, що він проголошується головним європейським конкурсом, це далеко не так. Там є значно цікавіші проекти, куди приїжджають світові «зірки». А Євробачення за ввесь час існування світових зірок, окрім «ABBA», не дало. Конкретно я не думала, куди б хотіла поїхати виступити, але мене б влаштував будь-який великий європейський фестиваль поп-рок музики. — В українському шоу-бізнесі зараз модно стати «зіркою», а потім прорватися на екрани в ранзі телеведучого. У вас все було навпаки. Бажання повернутися до першої професії не виникало? — На постійну роботу — ні, бо часу на все б не вистачило. Це тільки Наташа Могилевська так може, у неї, мабуть, здоров’я коняче. Якщо є цікавий проект, який можна протягом якогось часу відпрацювати, то будь ласка. Пропозиції надходять, наразі ми їх розглядаємо. — Чим ви відрізняєтесь від іншого шоу-бізнесу, якщо, звісно, відрізняєтесь? — Насамперед тим, що я — автор-виконавець. Таких не лише в українському, а й у світовому шоу-бізнесі зустріти можна рідко. Коли людина сама пише слова, музику, сама її виконує, бере участь у своєму продюсуванні. Хоча я не є власним продюсером, адже я не восьминіг, я не можу робити все. Такими питаннями переймається мій чоловік Сергій Большой. Але у вирішенні важливих питань я також беру участь. Авторська музика завжди буде відрізнятися — взяти хоча б хлопців, які самі пишуть музику, й банальний продюсерський проект, де працюють одні й ті ж самі композитори та поети. Врешті-решт, слухачі вловлюють знайомі мелодії у різних виконавців. Ось це головна відмінність. — Ще одна модна тенденція: спочатку роздягатися для «Playboy», потім — на сцену. Вам такі пропозиції надходять? — Була одна яскрава фотосесія для журналу «Max», де з одягу на мені був лише скотч. Крім того, перший номер «Пентхауз-Україна» вийшов з моїми фото. — Не соромитесь? — Соромлюсь завжди. Мене дуже довго вмовляють, ціла команда стилістів і представників журналу переконують, що все буде чудово, що буде працювати найкращий фотограф, що все буде виглядати не вульгарно, а стильно. Власне, так і виходить. Але ви кажете, що це модно. Це не модно, це вже закономірно — роздягнуті всі, і таким кроком вже нікого не здивуєш. Для мене це добре, тому що тут виходжу я зі своєю музикою. Роздягнутися може кожен, а гарну пісню створити — ні. Хай інші роздягаються, а я буду писати музику.
