Галас, піднятий навколо арешту голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова, явно не відповідає ані масштабам події, ані масштабам фігури арештанта. Ах, образили! Скривдили чергового «видатного діяча опозиції» — Колесникова, Шуфрича, Кушнарьова, кого там ще? Образили «Динамо»! Григоришин, от злопам’ятна гадюка, ні щоб обтертися і радіти, що ноги з України забрав, — мститься. Образили «НТН»! Хазяї каналу так реально пробили ліцензії за Януковича, а тепер до них приходять і нахабно — нахабно! — запитують: «А сплачувати хто буде?» Але це називається: «журналістам затикають рот». Театр ось образили, російський, академічний, національний, ім. Лесі Українки. Розраховуються за «любов з Кучмою-Януковичем». Але в чому справа? У вас усе чисто? Чого
Так ні ж, звідусіль — те саме лунає... Мовляв, де це чувано?! Де обіцяна свобода всього і всім?! За що на Майдані стояли?! Ну, ви, мається на увазі, стояли в себе на жовтогарячому Майдані... Не за вас стояли, точно. Не за безкарність. Не за те, щоб вчорашні кучмині шавки розповідали з праведним викривальним гнівом: «Та ви такі ж, як ми!». Звучить справді образливо. Проте заспокойтеся — не такі. І треба нам від вас не так і багато: відповісти перед законом за минуле і спробуйте жити інакше. Шанс є. Як говорив геній помсти граф Монте-Крісто: «Все темне, що може виявитися у вашому минулому, треба спростовувати доказами і свідченням достойних друзів». Втім, може, звідси і воплі-соплі, що ані друзів достойних, ані доказів...
«Недосвідчений Паніковський розвів таке велике вогнище, що здавалося — горить ціле село» Роботу Ради паралізують «регіонали», які блокують трибуну, і есдеки, які (о). У Донецьку пройшла позачергова сесія облради, на якій на адресу центральної влади було прийняте обурливе послання з вимогою припинити політичні репресії проти видатного регіонального діяча. Стрічки інформаційних агентств рябіють оцінками столичних експертів, більшість з яких також тверді в думці, що затримка Колесникова має яскраво виражений політично-люстраційний характер. Нову владу з усіх боків звинувачують у відвертій помсті «донецьким» за всі їхні гріхи під час виборчої кампанії. Колесникова ж називають видатним політичним діячем, ключовим гравцем донецьких фінансово-промислових і політичних угруповань, одним з найрозумніших і найбагатших людей... Боже мій, подумає недосвідчена людина! Невже новій владі стало нудно і вона вирішила по весняному сонечку організувати «кулачний бій» із вчорашніми опонентами? І розпочала з такої нерядової фігури?
«Заплатіть за кефір, Шуро, з гирь розрахуємося» Нам видалося, що нова влада не випадково цілу добу не давала ніякої інформації про причини затримання Колесникова. Може, просто дала можливість висловитися всім «зацікавленим» сторонам, щоб потім, з аргументами кримінальної справи в руках, показати, до якого ступеня «святу людину» кинулися захищати поплічнички?.. Запал посіпак дещо збив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який пояснив: у справі фігурують факти, які свідчать, що обвинувачуваний «вимагав шляхом погроз» передачі йому акцій одного із підприємств. До речі, ще позавчора омбудсмен Ніна Карпачова, напевне, за простотою душевною, «розголосила» інформацію, що інцидент нібито мав місце в 2002 році, а підприємство те називається універмагом «Білий лебідь». Луценко розповів депутатам і про те, що погрози з боку Колесникова супроводжувалися трьома спробами замаху: одна — з використанням вибухівки, інша — із застосуванням автоматичної зброї. При цьому міністр заявив, що ця справа — «типова для Донецької області». «Звичайний арешт звичайного бандита» — таке визначення факту, що стався, дав анонімний дончанин, який взяв участь у дискусії з обговорюваного факту на сайті інтернет-видання «Острів». Час прискіпливіше глянути і на фігуру самого громадянина Колесникова — саме так його зараз називають слідчі. Схоже, люди, які дають сьогодні таку високу оцінку діловим якостям Бориса Вікторовича Колесникова, ніколи не чули його плутані й недорікуваті привселюдні виступи. Інакше вони ніколи б не назвали його політиком. Очевидно, вони ніколи не були і його бізнес-партнерами. Тому що навряд чи такі в нього є. У пресі можна знайти не одну пікантну історію про те, як надзвичайним чином під контроль Бориса Вікторовича протягом останніх восьми-дев’яти років перейшло чимало серйозних підприємств Донбасу, зокрема, кондитерська фірма «Київ-Конті», авіакомпанія «Донбасаеро», Донецький аеропорт, Артемівський завод шампанських вин... Майже кожна така подія супроводжувалася стріляниною, вибухами, погрозами на адресу попередніх власників. Та, власне, й виник у серйозному донецькому бізнесі юний Боря Колесников теж дуже загадково.
«Поїдьте в Київ і запитайте — ким був Паніковський до 1917 року» Вже давно ні для кого не секрет, що становлення донецького бізнесу відбувалося в найкращих сицілійських традиціях під особливо «сердечним» патронатом колишнього Президента Кучми. Місцеві жителі жартували по-чорному, що Донбас навіть суворіший від італійських мафіозі: ті хоча б не запасалися депутатськими мандатами. Двічі засуджений за карними статтями Віктор Янукович як спадкоємець під захід кар’єри Даниловича — лише верхівка айсберга, оскільки справжніми «хазяями» Донбасу вже давно стали давні приятелі Рінат Ахметов і Борис Колесников. Ці «зірки» по черзі загорілися в Донецьку на стику 1996-1997 років — дуже непростих років для ділових людей Донбасу за всі роки незалежності. Серед версій про вибух на стадіоні «Шахтар», у результаті якого й загинув Алік Грек у жовтні 1995 року, була і така: молодняк виріс, розчищає собі шлях, Алік став «гальмом». Практично через рік ще резонансніше вбивство — розстріл у донецькому аеропорту народного депутата Євгена Щербаня, хресного батька багатьох великих бізнес-проектів — так чи інакше дав шанс цьому «молодняку» прибрати до рук і його спадщину. У ту пору сталося і ще одне, менш пам’ятне вбивство. Навесні 1997 року в під’їзді власного будинку був убитий у своєму розкішному авто Сергій Роман — керівник підприємства «Київ-Конті», яке лише починало тоді набирати оберти. Мало кому відомий факт, що Роман і Грек були не просто близькими друзями, а однокласниками. Заступництво давнього друга напевно було хорошим прикриттям для С. Романа, який пройшов традиційний для багатьох сьогоднішніх ділових «донецьких» шлях ринкового м’ясника і вимагача. Похорон С.Романа був розкішним. Найбільше, свідчать очевидці, ридав на поминках молодий помічник загиблого — Борис Колесников. Незабаром саме він і очолив підприємство «Київ-Конті». Саме з ім’ям Колесникова і вийшли на простори України і СНД шоколадні ласощі цього фірмового знака. До речі, на третій день після вбивства С. Романа в Донецьк з робочим візитом прибув тодішній міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко. На прес-конференції він тоді весело (чомусь) запевнив журналістів, що вбивство, яке, за його ж словами, звісно ж, було замовленим, уже розкрите — по гарячих слідах. Принаймні так його запевнив тодішній керівник обласної міліції Юрій Федорович Селезньов. Кравченко полетів, Селезньова незабаром відправили на пенсію, а про «розкрите» вбивство якось всі чи то швидко призабули, чи то замовчали... Тоді Донбас був втягнений у чергові губернаторські ігрища Кучми, а це, погодьтеся, яскравіше, аніж розборки між ринковими торговцями. І мало хто говорив вголос про те, що зміна «батьків» Донбасу пройшла найприроднішим шляхом. За Дарвіном.
«Ви знаєте, як я поважаю Бендера, але Бендер — осел» Колесников дійсно, як кажуть, «не перша, але і не друга» у Донецькій області за впливовістю людина. Хоча перший, звісно ж, Ахметов. Він же — особистий давній приятель Колесникова. Дружба найчастіше визначається по лінії «головний і ведений». Довгий час головним був, звісно ж, Рінат Леонідович. Якби не він, ніколи б не спробував Борис принад, апріорі дарованих перебуванням у кріслі голови облради такого унікального регіону. Навряд чи закомплексована, нетовариська, неосвічена людина змогла б і в неофіційній ієрархії «ділових» зайняти таке високе місце... Але ось незадачка. З приводу затримання свого особистого друга він поки дотримується надзвичайного для таких ситуацій мовчання. Можливо, він зараз зайнятий більш важливою для нього справою: на 18 квітня заплановані чергові збори акціонерів з приводу залучення додаткових фінансових інвестицій для двох великих гірничо-збагачувальних комбінатів, які належать ахметівській компанії «System Capital Management». Крім того, ширяться постійні чутки, що Рінат Леонідович вирішив прикупити собі іншу партію — трудовиків. Вже й крісло під Коновалюка нібито приміряє. А скептики вже говорять, що, відхрестившись від невдахи Януковича, Рінат Леонідович у подальше «велике плавання» вирішив не брати й інший баласт. ...До речі, у Донецьку той горезвісний гастроном «Білий лебідь», вибудуваний у часи брежнєвського застою, місцеві жителі відразу ж охрестили «обскубаною гускою». Якщо в суді буде доведена провина Колесникова в цій справі, у донеччан може з’явитися свій «Паніковський».
