Зазвичай громадяни найбільш болісно реагують, коли їхні законні права порушують або ігнорують працівники правоохоронних органів, основним завданням яких є насамперед їх захист. Такі ситуації трапляються як з вини самих громадян, так і з вини працівників міліції, причиною є або помилки, або недостатня обізнаність обох сторін із законодавством, іноді — недотримання правових норм. Практика свідчить, що нерідко права громадян порушуються при затриманні. Як відомо, законодавством України працівникам міліції надано право затримувати громадян, однак необхідно чітко знати, коли і за яких обставин воно може здійснюватися. До того ж, слід чітко розрізняти, що є адміністративне затримання і є затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину.
Адмінзатримання Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко передбачено, що органи внутрішніх справ мають право затримувати особу при вчиненні адміністративного правопорушення (проступку), яким визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян. Найчастіше такими порушеннями є дрібне хуліганство, злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, незаконний продаж товарів або інших предметів, торгівля з рук у невстановлених місцях, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях чи поява у громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України. Про адміністративне затримання складається протокол, який підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання документа у протоколі робиться запис про це. Про місцеперебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення негайно повідомляють її родичів, а на прохання затриманого — також власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках, у зв’язку з особливою потребою може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. Так, за порушення правил обігу наркотичних речовин особу можуть затримати на термін до трьох діб з обов’язковим повідомленням про це письмово прокурора протягом 24 годин з моменту затримання. В будь-якому випадку, якщо затримання триває більше трьох годин, громадянин має право знати причину такої затримки.
Затримання підозрюваного у злочині Адміністративне затримання слід відрізняти від затримання підозрюваного у вчиненні злочину. Злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання. Таке затримання працівники органів дізнання вправі проводити лише за таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
Вам зобов’язані зачитати ваші права Крім цього, в момент затримання або арешту працівники міліції повинні повідомити підстави та мотиви такого затримання, можливість оскарження затримання в суді. Посадові особи, які проводять затримання, мають роз’яснити частину першу ст. 63 Конституції України, в якій сказано, що особа не несе відповідальності за відмову від показів або пояснень щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів. Одночасно в друкованому вигляді роз’яснюються статті 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України, які передбачають кожному право на повагу до його гідності, свободу, особисту недоторканність, можливість оскарження затримання в суді, право на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів державної влади та інші невід’ємні надані державою права і свободи особистості.
Повідомити повинні негайно Широке коло повноважень стосовно затримання громадян зафіксовано у Законі України «Про міліцію». Хотілося б звернути увагу на суттєві зміни, які були внесені до згаданого закону. У попередній редакції даного Закону в ч. 5 ст. 5 було вказано, що міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного надання їм медичної та іншої допомоги. Як видно, чітко не було виписано процедуру повідомлення захисника, родичів, окрім цього, встановлено занадто великий строк для повідомлення близьких — 24 години. У новій редакції ст. 5 доповнена чіткими нормами, які вимагають від працівників міліції: — забезпечити затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту чи взяття під варту право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника; — негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) особи повідомити про її місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання.
Право на захисника Дуже важливим нововведенням є те, що про заявлення вимоги щодо залучення захисника у протоколі затримання або постанові про арешт працівники міліції повинні зробити відповідний запис, який скріплюється підписом затриманого. Отож якщо з якихось причин вам відмовили у повідомленні захисника щодо вашого місцеперебування, при підписанні протоколу слід зазначити даний факт. В цьому випадку у вас буде гарантована можливість оскарження таких дій. Захисниками дехто вважає тільки професійних адвокатів. Це не зовсім так, адже як захисники допускаються близькі родичі, опікуни або піклувальники. Тож якщо раніше працівники міліції могли на власний розсуд дозволити або заборонити зателефонувати затриманому додому, то відтепер вимога про залучення захисника фіксується в протоколі затримання. У разі заявлення затриманими або заарештованими особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
Від міліції можна вимагати і відшкодування Даним Законом передбачено, що у разі невиконання працівниками міліції встановлених вимог, особа, права якої були порушені, або її представники можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита. Відшкодуванню підлягають у повному обсязі: 1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим; 3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги; 4) моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди провадиться у тому разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Тільки суд відправить під варту Згаданим вище Законом було змінено деякі норми, що стосуються прав міліції. Так, у попередній редакції міліції дозволялось затримувати й утримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, щодо яких як запобіжний засіб було обрано взяття під варту, на строк встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб. Внесені зміни забороняють органам попереднього дізнання та прокурору обирати громадянам запобіжний засіб у вигляді тримання під вартою. Обрання запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою відноситься виключно до компетенції суду. Крім цього, у старій редакції Закону міліції дозволялось затримувати й утримувати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, — до розгляду справи суддею. Строк утримання чітко визначено не було. Після внесення змін осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, дозволяється затримувати до розгляду справи судом, але не більше, ніж на 24 години. Наведені зміни у законодавстві, на нашу думку, сприятимуть захищеності прав громадян, обмеженню та зменшенню рівня зловживань з боку посадових осіб. Це — значний крок у напрямі демократизації суспільних відносин. Однак варто зауважити, що реалізація наданих громадянам прав, у першу чергу, залежить від працівників міліції. Керівництву правоохоронних органів потрібно ознайомити своїх підлеглих із законодавством, забезпечити виконання правових норм, контролювати працівників своїх підрозділів. Громадянам, в свою чергу, потрібно не лише знати, а й вміти застосовувати законодавство, тому радимо у випадках порушень ваших прав звертатися до керівництва міліції, оскаржувати неправомірні дії правоохоронців у прокуратурі, суді. У будь-якому разі, у випадку порушень ваших прав ви можете звернутися за консультацією до громадських приймалень Рівенської обласної громадської організації «Комітет виборців України» (адреси і телефони вказані нижче), де вам нададуть безкоштовні юридичні консультації.
