Півфінал клубного чемпіонату Європи із спідвею, що завершився у Рівному, запам’ятався тисячам глядачів не стільки перемогою місцевого клубу «Каскад», скільки побиттям міліціонерами одного з уболівальників, який вибіг на доріжку із синьо-жовтим прапором. Виявилося, що бійці місцевого «Беркута» не здатні вчотирьох зупинити середньої статури чоловіка, попередньо його не побивши. Щодо прапора, то бажання боляче вдарити слабшого, притаманне окремим бійцям нашої славної міліції, ніякий прапор не зупинить.
Та й сам побитий має взяти частину вини на себе. Навіть радіючи перемозі, не слід порушувати громадський порядок, та ще й пропонуючи український прапор… поляку, який хоч і їздить на мотоциклі за команду з Рівного, радіти перемозі з нашим прапором зовсім не зобов’язаний. Врешті все владналося завдяки жінці. Заступниця міського голови Галина Кульчинська настільки рішуче вступилася за побитого уболівальника, що навіть міліціонери зрозуміли — таку безкарно побити не вдасться. Що і підтвердила пані Галина кореспонденту «РВ»: — Я припускаю, що міліціонери, мабуть, виконували якусь зі своїх інструкцій, але збоку це виглядало просто жахливо. Змагання закінчились, лише один мотоцикліст робив «коло пошани», і тут цей чоловік вибіг з прапором. Мабуть, хотів дати його мотоциклісту, але той не зупинився, і він сам побіг по колу. Над ним майорів прапор з написом «Україна-Рівне», і це було так зворушливо. Бо ж і прапор синьо-жовтий, і наша команда перемогла. Всі трибуни вітали вболівальника захопленим гулом. І раптом — абсолютно неадекватні дії міліції. Цього чоловіка збивають з ніг, кладуть обличчям у доріжку, прапор, як якийсь непотріб, летить убік... Люди почали кричати: «Ви що, придурки, що він вам зробив, кому заважає, і прапор — це ж наш прапор!». Пляшки з трибун у міліціонерів полетіли, багато вболівальників піднялися з лавок, потягнулися до місця сутички. Я також швидко побігла вниз. Спершу чомусь переживала, що той вболівальник, можливо, п’яний, але ж ні — був тверезий. Підбігла до нього, а поруч з ним хлопчик у сльозах, дружина в істериці, друзі стривожені. Ледь вдалося мені їх всіх заспокоїти і переконати, щоб вийшов разом із сином і прапором для нагородження переможців. Коли глядачі побачили, що з «прапороносцем» все гаразд, шквал обурення змінився викриками захоплення, бо це виглядало так, ніби справедливість восторжествувала. Та й дитина вже не перелякано, а з таким захопленням дивилась, як з трибун вітають її тата... Я попросила вибачення у вболівальників за дії міліції, хотіла ще й перед всіма глядачами на трибунах вибачитись, але мікрофона переносного вже не було. Думаю, що історія на мототреці матиме продовження. Міський голова Володимир Хомко, який нині у відрядженні, дізнавшись про інцидент з Інтернету, зателефонував мені й запитав, чи дійсно все так відбувалось, як пишуть. А коли я підтвердила, сказав, що буде розбиратися з начальником міліції. Коментарі Анатолій Беденко, 34-річний рівнянин, вболівальник спідвею: — Я з самого дитинства полюбив спідвей і дотепер є активним вболівальником. Ми з друзями, разом зі своїми сім’ями, хоча й не є членами спідвейного фан-клубу, але не пропускаємо жодного із змагань не тільки в Рівному, а й на виїзді. Синьо-жовтий прапор з написом «Україна-Рівне» з нами вже кілька років, його добре всі знають не тільки в Рівному, а й у Червонограді, Львові, інших містах. Склалася така традиція, що як тільки закінчуються змагання і хтось із гонщиків робить «коло пошани», хтось із нас або підсідає до нього ззаду, або тільки передає прапор, щоб він замайорів перед трибунами. Цього ж разу міліціонери чомусь зреагували неадекватно на нашу традицію. Коли гонки закінчилися, я підійшов з прапором до бортика, перескочив через нього і хотів передати прапор поляку, який демонстрував глядачам свою майстерність, піднявши мотоцикл на заднє колесо. Коли ж він чомусь не зупинився, я побіг з прапором по колу, по краю гаревої доріжки, нікому не заважаючи. Чому ті два курсанти вискочили за мною: чи самі виявили ініціативу, чи команду таку отримали? Я спершу навіть не побачив їх, а коли побачив, то вирішив вже не зупинятись. Трохи навіть смішно стало, що в них така слабка фізпідготовка, не можуть мене наздогнати. Коли ж я під захоплений і підбадьорливий галас з трибун вже добігав до «старту», напереріз мені вибігли четверо «беркутівців». В одну мить вони збили мене з ніг, викрутили руки за спину, прапор викинули за бортик і потягли мене з поля. Тут таке почалося... Трибуни ревуть, у міліціонерів полетіли пляшки з-під пива та запальнички. Думаю, вболівальники могли накинулись на міліціонерів. Але вони, мабуть, самі злякались такої реакції людей і одразу ж мене відпустили. А тут і та жінка підійшла, сказала, що вона заступник міського голови, попросила вибачення за міліціонерів і ледве вмовила мою дружину та друзів відпустити мене з нею для нагородження переможців. Як я зрозумів, вона хотіла, щоб всі глядачі побачили мене з прапором і заспокоїлись, зрозуміли, що зі мною все добре і міліція мене вже відпустила, а не «добиває» десь за трибунами. Я не тримаю на міліціонерів зла, але вважаю, що все ж таки вони були неправі. Тобто навіть якщо щось і порушив, то хіба не можна було просто потім підійти, пояснити, що й до чого, зрештою, виписати штраф, а не гнатися за мною, як за якимось терористом чи бандитом, збивати з ніг? Віталій Заславський, заступник начальника УМВСУ в Рівненській області, начальник міліції громадської безпеки: — Змагання закінчилися, і радість фанатів зрозуміла. Але вибігати на поле ще не можна було, ще не всі мотоцикли заїхали в закритий парк. Тому й була такою реакція правоохоронців — зупинити того чоловіка. Двоє курсантів, студентів вищих навчальних закладів, які проходять у нас виробничу практику, побігли за вболівальником, а потім напереріз йому вибігли й працівники спецпідрозділу «Беркут». При цьому ніхто вболівальника не топтав ногами разом з прапором, він просто сам від зіткнення впав на землю, а прапор відлетів убік. Тобто міліціонери тільки зупинили «бігуна» та забрали його з гаревої доріжки за бортик. А обурення вболівальників... Зрозуміти їх можна, адже затримали одного з них, їхнього колегу. І навряд чи вони зважили, що насправді йдеться про порушення правил перебування того ж таки вболівальника на стадіоні. Адже згідно з встановленими правилами, зокрема, забороняється вихід на трекову доріжку, допоки не закінчилися змагання. У попередні роки під час таких змагань обходилось без конфліктів. Цього разу на мототреці було близько 40 правоохоронців. Нині ми проводимо перевірку та з’ясовуємо, хто і чому не спрацював вчасно, щоб запобігти правопорушенню, не дати вболівальнику вискочити на трекову доріжку. Будуть покарані не тільки рядові міліціонери, але й старші над ними, зокрема, відповідальний по сектору на трибунах і відповідальний за всю охорону громадського порядку під час проведення змагань. Під час інциденту травм ніхто не отримав, ні вболівальник, якого зупинили з прапором, ні міліціонери, одному з них тільки збила кашкета порожня пляшка, запущена з трибун. Тобто жодних негативних наслідків немає, навіть не був складений протокол про адміністративне правопорушення вболівальником, і скарг від нього на дії міліціонерів також не надходило. Микола Іванюк, заступник начальника Рівненської обласної організації ТСОУ: — Я раніше працював у силових структурах, а тому дії міліціонерів зрозуміти можу. Адже людина вискочила на доріжку, коли там ще їздили мотоцикли, тобто порушила безпеку. Проте невже не можна було цьому взагалі запобігти, адже й міліціонерів чимало по кругу стояло, й охоронців. Чому вони не зупинили вболівальника ще перед бортиком? Борис Горка, відомий в минулому мотогонщик: — Стороннім людям, навіть якщо вони затяті вболівальники і хочуть підтримати улюблену команду, виходити на гареву доріжку, коли по ній ще їздять мотогонщики, заборонено. Проте, з іншого боку, й правоохоронцям треба зважати на настрій вболівальників та їхні дії, тобто дивитись, коли дійсно варто застосовувати силу. Записав Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ. P.S. Майже у той самий час у Польщі сталася аналогічна пригода, але з іншими наслідками. Під час фіналу чемпіонату світу зі спідвею, який відбувався у Лєшно, троє російських уболівальників з національними прапорами вийшли, минувши охорону, на гареву доріжку. Гонщиків, щоправда, на доріжці не було — через сильний дощ початок змагань відклали (а згодом їх зовсім скасували). До спідвейних фанів підійшли стюарди стадіону і ввічливо попросили їх залишити доріжку, не застосовуючи сили. Уболівальники підкорилися, зайнявши свої місця на трибунах.
