Без даху над головою, або Куди тікати з Криму

1214 0

Ми у соцмережах:

Через окупацію Криму Україна стикнулася з новим для неї явищем — вимушені переселенці. Цілі родини змушені покидати свій дім на півострові й шукати прихистку в більш безпечних областях.

Утім, чи готова держава до цього? Адже питання стоїть не тільки в тому, щоб сприяти в пошуку бодай тимчасового житла для переселенців з Криму. Зовсім скоро Україні доведеться вирішувати питання реєстрації "утікачів" з Криму, працевлаштування, надання медичних послуг, влаштування дитини в дитячий садок чи школу, переведення студентів в інші навчальні заклади тощо. Поки держава тільки "знайомиться" із проблемою, в Україні вже виникло з десяток ініціатив, які спрямовані на допомогу вимушеним переселенцям з Криму.

"...За свого собаку не відповідаю"

Етнічна росіянка Ірина Джанішвілі чотири роки тому придбала у Феодосії будинок й переселилась туди з Києва, де прожила сорок років. У Криму жінка сподівалась на "красиву пенсію". У неї є улюблений собака, з яким вона охоче прогулювалася вулицями кримського містечка, насолоджувалася краєвидами і чистим повітрям... Однак безтурботне життя пенсіонерки захмарилося подіями в Києві. Жінка в грудні побувала на Майдані. Та розповідаючи вдома про нього, надзвичайно дивувалася "ворожому" ставленню до Майдану з боку її знайомих у Криму. "Я зовсім аполітична людина, але політика прийшла до мене додому. Я "озброїлась" лопатою і так сфотографувалась, підписалася "бандерівкою" — і це фото розмістила у себе на сторінці в соціальній мережі. Пожартувала зовсім невдало..." — пригадує Ірина Джанішвілі. Жінка вирішила змінити тактику. Вигулюючи свого собаку і зустрічаючи товаришок та сусідів, про ситуацію в Києві вона почала розповідати поміж рядками. Незабаром навіть ті, хто був за Росію, почали більш критично ставитися до відділення від України. Пенсіонерка не хотіла виїжджати з Криму. "Коли відключили українські телеканали, заблокували кредитні картки і 6 березня оголосили, що Крим уже російський, мене, росіянку за національністю, охопила тривога. Я вирішила повернутися до Києва..." — розповідає Ірина Джанішвілі. Під час переїзду жінка бачила всередині однієї країни "кордон", по обидва боки якого ходили озброєні люди. З боку Криму військові перевіряли її паспорт і речі, запитуючи, чи не проводила вона агітацію. На що пенсіонерка, тримаючи собаку на руках, відповіла: "Я — ні, за свого собаку не відповідаю..."

"У першу чергу я вивіз музейну колекцію"

Художник та етнограф Рустем Скібін, представник кримськотатарського народу, виїхав до Києва з родиною та великою колекцією речей і творів мистецтва, які мають велику цінність для збереження культури його народу. Цю колекцію він збирав понад двадцять років. Тільки розпочалися перші захоплення адмінбудівель та військових частин у Криму, Рустем почав замислюватися не тільки над тим, як захистити свою родину, а й як зберегти цю унікальну колекцію. "Я сам збудував свій будинок. Я ретельно вивчав історичні документи, а тому побудував будинок у традиційному кримськотатарському стилі. Мій дім видно здалеку. На жаль, вимушений його покинути. У Криму лишилися мої брати. А я супроводжував наші сім'ї у переїзді до Києва", — розповідає Рустем. У пам'яті кримськотатарського народу досить свіжі спогади про масову депортацію в 1944 році. Депортація завдала відчутного удару по традиційній культурі народу. "Я не хотів би, щоб це повторилося. Тому, у першу чергу, я вивіз музейну колекцію", — із болем каже Рустем Скібін.

"Я не знаю, де буде народжувати моя сестра..."

У приватній бесіді одна жінка, готуючись до виїзду із Сімферополя, розповіла, що дуже хвилюється за свою сестру. Її сестра вагітна, на сьомому місяці. Вона не встигла оформити декрет до "подій" у Криму, а тепер і зовсім розгублена: чи зможе отримувати гроші на дитину, і куди тепер звертатися. Виїжджати з Криму, як і оформлювати російський паспорт, молода жінка не хоче. У Криму є власний будинок, у її чоловіка — робота, поряд батьки, які готові підтримати. Вона з нетерпінням чекає на народження дитини, от тільки в якій країні народжувати — не знає. Там, поза Кримом, усе "чуже" й невідоме: куди їхати, де знайти житло, чи зможе швидко знайти роботу її чоловік, як стати на облік, скільки це коштуватиме... Тут, у Криму, тривога й невпевненість. І вже пролилася перша кров…

"Дім друзів"

Поки держава перебуває "в ступорі", чимало громадських активістів з усієї України, об'єднавши свої зусилля, уже почали надавати допомогу переселенцям з Криму. У першу чергу, організували пошук вільного житла і родин, які готові будуть прийняти до себе "утікачів" з Криму. Окрім цього, кримчанам надають психологічну підтримку, намагаються вирішити транспортні питання. Як розповідає Ірина Косова, представниця Групи "30 листопада", дуже тішить, що українці швидко організовуються, і вже багато людей відгукнулися й готові надати притулок. І поки бажаючих прийняти більше, аніж тих, хто виїжджає. "Після референдуму почалася перша масова хвиля вимушених переселенців. Тепер важливо організувати координаційну роботу всіх тих, хто готовий допомогти і максимально злагоджено працювати", — каже Косова. "Коли до нас телефонують, ми спочатку намагаємося заспокоїти і розрадити. Ми запитуємо, на які умови розраховує родина, де б хотіла оселитися тощо. Якщо треба, шукаємо транспорт... Уже зараз є запит від п'ятдесяти сімей — родин військовослужбовців із Севастополя, які хотіли б виїхати і десь разом поселитися. Часто телефонують чоловіки, які не хочуть виїжджати з Криму, але вони вимушені, щоб їх там не зобов'язали взяти зброю і не примусили воювати проти "своїх", — каже координаторка ініціативи із розселення вимушено переміщених осіб (ВПО) Діана Горда. Координатори ініціатив із розселення ВПО уже зараз об'єднують свої зусилля, створюють єдину базу контактів тих, хто потребує допомоги, і тих, хто її готовий надати, шукають волонтерів. Так виникла ініціатива "Дім друзів". Як розповідає один з її ініціаторів, координатор проекту "Без кордонів" Максим Буткевич, найбільше відгукнулися із Закарпаття, Тернопільської, Житомирської областей. "Але тут постає проблема пошуку роботи. Як правило, найбільш депресивні регіони (де можливості фінансово забезпечити свою родину низькі) виявляються найбільш гостинними", — каже Буткевич. І додає, що якраз пошук тимчасового житла є тією допомогою, яку громадські активісти самотужки намагаються організувати. Однак чимало проблем вимагає втручання саме органів державної влади. Максим Буткевич впевнений, що проблема вимушених переселенців з Криму має стати однією з пріоритетних для держави, і має перелік нагальних питань, які уже тепер необхідно вирішувати. tag:майдан tag:крим


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також