Без патріархатів

4046 0

Коли рівняни ідуть святити паску, вони, звіряючись зі своєю совістю, вибирають храм, де проводиться богослужіння. Хтось іде до російської церкви, хтось — до української, хтось — до автокефальної. У Рівному стався безпрецедентний для нашого православного люду випадок — розпорядженням за підписом Миколи Сороки зареєстровано православну общину на честь ікони Божої Матері «Несподівана Радість». Унікальність події полягає в тому, що незважаючи на те, що община православна, не належить вона до жодного патріархату. Сама по собі.

— Закон про свободу совісті, прийнятий ще у квітні 1991 року, є доволі демократичним,— відзначив заступник начальника управління у справах релігії облдержадміністрації Ігор Самков.— І хоча не прийнято державним службовцям критикувати законодавство, слід зауважити, що багато з положень закону вже застаріли. Останнім часом набрали чинності різноманітні деструктивні культи, релігійні організації, які ведуть активну роботу, в тому числі і фінансово-господарську діяльність. Законом передбачено, що контроль за додержанням законодавства про свободу совісті здійснюють місцеві ради та їх виконкоми. Але насправді місцеві органи влади мало приділяють цьому увагу. Крім того, будь-які 10 громадян, задекларувавши своє бажання і надавши нам типовий cтатут, можуть зареєструвати будь-яку релігійну громаду. Тому коли в управління звернулися миряни на чолі з ієромонахом Іовом (у миру — Ігорем Коновалюком) із заявою про реєстрацію православної общини, яка буде незалежною від жодного з патріархатів, відмовити їм не змогли. — Із таким зверненням ми зустрілися вперше, — розповів Ігор Самков.— Реєстрували ми православні громади різних конфесій, різних патріархатів, але щоб громада була незалежною — такого ще в нашій області не було. Обласному управлінню навіть довелось консультуватися з цього питання із Києвом. У Державному комітеті у справах релігій трохи подумали, але заперечити проти реєстрації не знайшли підстав. Тому розпорядженням голови обласної адміністрації (така норма закону) перша на Рівенщині незалежна православна громада була зареєстрована.

«Він сам себе покарав» Архієпископ Рівенський та Острозький УПЦ КП владика Даниїл розповів кореспонденту «РВ» про свого колишнього підлеглого: — Іов працював у семінарії, викладав богослужіння. Пізніше правив службу у храмах, мав свою парафію. Однак одного разу він не погодився із нашим рішенням і вирішив іти своїм шляхом. На думку владики, Іов усе-таки «вибрав не свій, уготований йому Богом шлях, а шлях протесту». Конфлікт «непокірного» ієромонаха з керівництвом єпархії досяг кульмінації після повернення Даниїла із Константинополя, де він зустрівся із Вселенським Патріархом. — Ієромонах назвав мене єретиком тому, що я, мовляв, спілкувався із відступниками Православної церкви, — повідомив Владика.— Потім він вийшов з підпорядкування Київського Патріархату, створив свою громаду. Церковна громада вправі обирати собі керівника — духовного пастиря, але, строго за канонами, усі, що знаходяться поза церквою, — єретики. Якщо немає єпископа, то немає і церкви. Тому Іов не православний, він же навіть не перейшов до іншої конфесії, а, виходить, повністю розірвав зв’язки із православ’ям і християнством. Він сам себе покарав. Даниїл погоджується, що частина відповідальності за подібні розколи лежить і на недосконалому законодавстві й переконаний, що необхідно приймати новий закон про свободу совісті. Проте ще й досі, виявляється, ієромонах Іов залишився у числі заштатних кліриків УПЦ КП. Напевне, колишні колеги сподіваються на його покаяння та повернення в лоно церкви.

Так хто єретик? — Мій вихід із підпорядкування єпархії був викликаний незгодою з тими процесами, що у церкві відбуваються, — розповів Іов. — Я виклав у листі до архієпископа свою позицію і повідомив про свій вихід. Змиритися не зміг ієромонах, який прийняв монашеську обітницю ще дванадцять років тому, із деякими міркуваннями Даниїла. Зокрема, архієпископ ніби висловлювався про те, щоб і жінки, а не лише чоловіки могли проводити богослужіння. Не сприйняв Іов і низької вимогливості та потурання з боку церковного керівництва спудеям семінарії. Учні часто запізнювалися на богослужіння, проводили службу абияк. — Єпархія зосередилась на фінансових питаннях навчання, нехтуючи духовними аспектами виховання майбутніх служителів, — говорить «бунтівник» Іов. — Один із моїх випускників, хизуючись, заявив, що він ладен відслужити літургію самому Люциферу, лишень би добре заплатили. Це просто жах! Тепер цей випускник має парафію, проповідує Слово Боже. А це ще страшніше. Не згоден ієромонах і з тим, що в одному храмі за участю Вселенського Патріарха відбулась екуменічна служба віруючих різних релігій. На його думку, неможливо читати «Отче наш» з юдеями та магометанами, це — єретицтво. Заснування громади, незалежної від будь-якого патріархату — справа хоч і небуденна, однак не унікальна. На сході України вже є декілька таких громад. Іова найбільше непокоїть зменшення благочестя у православній церкві та серед мирян. — У нас переважає на жаль, обрядовірство, а не істинна віра, — говорить Іов. — Ми забуваємо, що обряд — це зовнішні ознаки, це навколо віри. Пасха — це не святковий хліб, не яйця, а Христос. Багато ж з прихожан не поститься, не молиться, усю ніч Великодню просплять, а тоді стрімголов біжать до церкви паски святити... До церкви зараз ставляться по-споживацьки, як до своєрідної страхової компанії. Ієромонах розповідає, що якось до нього в храм завітала молода жінка у не досить скромному, на думку клірика, одязі й попросила його освятити щойно відкритий магазин. Іов пояснив їй, що після освячення необхідно повісити ікону в магазині, не курити там, не розпивати спиртних напоїв, не сквернословити... Жінка пішла ні з чим, напевне, звернулася до іншого, менш вимогливого священика. Якось приїхав до нього «крутий» на останній моделі «Мерседеса». Попросив освятити свого чотириколісного друга. За декілька годин розбив бізнесмен автомобіль вщент, сам, щоправда, залишився майже неушкодженим і відразу повернувся до священика за, так би мовити, репараціями — як так, мовляв, «не спрацювало освячення». Пізніше виявилося, що їхав «крутий» до коханки, от його і покарав Бог, — розповідає Іов.

«Ми просто молимося Богу» Особливо не терпить ієромонах загравання нинішнього церковного керівництва із різними політичними силами. — Церква повинна бути поза політикою, — вважає Іов.— Церква — це моральний стрижень, вона повинна говорити правду, хто б не був при владі. Не можна агітувати за когось. За це поплатився вже і колишній архієпископ Серафим, продовжує таку практику і Даниїл. Ми ж просто молимося Богу. Кесарю — кесареве, Богу — Богове. А поки що у Рівному, як і по всій Україні, не вщухають пристрасті навколо релігії. Тим часом, коли православні конфесії сваряться між собою, змагаючись за церкви, майно, парафіян, свій вплив активно розповсюджують різноманітні секти і течії, «новітні» релігії.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також