Країна запасається сіллю. Гостру потребу в цьому продукті відчули сотні тисяч, якщо не мільйони стурбованих громадян. Це зрозуміло — народ боїться кризи і намагається якось до неї підготуватися. Запас зробити. А що сьогодні можна купити про запас? Щоб багато було і грошей вистачило? Харчів нині не напасешся — дорого. Можна, звісно, набрати у магазині «акційних» яєць та борошна. Але ж яйця довго не пролежать, а без яєць що з борошна спечеш? Тож тільки сіль і залишається. І ще сірники, які народ теж почав купувати, допомагаючи врятувати сірникове виробництво у Березному.
Що буде потім? Не виключено, що на одному із головних телеканалів запровадять щоденне шоу, в якому народ буде показувати нові й нові способи якось використати ті сіль і сірники, яких вони тепер накупили. І назва для шоу вже є — «Солоні сірники». Переможці будуть просто у студії одержувати приз від спонсора, який обміняє накопичені гравцем сірники та сіль на якийсь непотріб. Та поки що народ купує про запас сіль і сірники. Не хвилюйтеся, цього добра вистачить усім і надовго. Аж до того, поки бажаючі запастися наперед не настояться у чергах і не почнуть думати. Можна починати це робити вже. Стоячи у черзі за сіллю чи сірниками. До чого ви додумаєтесь і як себе назвете, можете не розповідати. Досить буде із черги вийти.
Коментарі Сергій Власюк, менеджер з продажу супермаркету «Вопак»: — Що так впливає на людей — сказати важко. Можливо, чутки. Ми можемо тільки констатувати факт, що продаж сірників і солі значно зріс. Для прикладу, якщо з 2 по 8 лютого цього року ми продали 265 кг кам’яної солі, то з 23 лютого по 1 березня обсяги продажу зросли майже втричі. Ми розпродали вже всю сіль, що була у нас на складі. Подібна ситуація і з сірниками. Якщо на початку лютого за тиждень ми продавали 46 пачок, в яких по десять сірникових коробок, то за останній місяць — до 149 пачок. Але в цьому я не бачу ніякої проблеми. Ціна на цю продукцію не зросла ні у нас, ні у постачальників. Якщо буде такий ажіотаж, то збільшимо обсяги замовлень. Володимир Федорович, директор ТзОВ фірма «Овіс»: — Наша фірма є найбільшим постачальником солі на Рівненщині. Тому ми, як ніхто інший, знаємо, що ажіотаж навколо солі створений штучно. Жодних економічних підстав для цього немає. А проблема виникла близько місяця тому через те, що погано спрацювали великі сольові дилери в Харкові і Полтаві. Відтак у тих регіонах зменшилася кількість цього товару. Тому люди почали масово скуповувати сіль в інших регіонах. Подібна ситуація була у Тернополі минулого року. Тоді мені власними запасами вдалося вирішити їхню проблему впродовж 8 днів. Сьогодні ситуація більш складна, оскільки набула вже загальнодержавного маcштабу. Біля найбільшого заводу з видобутку солі в Європі «Артем-сіль» сьогодні утворилися черги з фургонів. Щоб задовольнити потреби людей у солі, працівники на підприємстві працюють у три зміни, а не в одну, як раніше. Тому я вважаю, що ця ситуація з часом стабілізується. Тим більше, що запасів солі є достатньо — її вистачить на 500 років. У нас же в області ситуацію щодо продажу солі я намагаюся особисто контролювати. Зокрема, ми не стали збільшувати ціну на сіль. Крім того, перестали відпускати її в інші області, як це було раніше. Для своїх же, вроздріб, реалізуємо в обмеженій кількості — по одному-два мішки на руки. Це має допомогти зменшити ажіотаж і втримати ціни на сіль на попередньому рівні. Крім того, в резерві маємо певний стратегічний запас солі, передбачений для хлібопекарень та ковбасних заводів. Анатолій Бондар, головний інженер Рівненської сірникової фабрики: — Нарощування виробництва у нас планове, зараз випускаємо 42-45 мільйонів коробок сірників на місяць. За місяців два, можливо, у травні плануємо вийти на проектну потужність — 52 мільйони коробок на місяць. Але це плановий процес, і з купівельним ажіотажем він не пов’язаний. Принаймні торговельні організації поки що не збільшували замовлення на нашу продукцію. Зараз на фабриці триває переоснащення котельні, після закінчення цих робіт ми збільшимо виробництво. Узагалі ж у нас є сезонна тенденція: взимку сірників зазвичай купують більше, ніж влітку. Василь Галябар, психолог: — Піддаються такому масовому ажіотажу здебільшого люди старшого покоління. Тобто ті, хто вже має гіркий досвід. Навряд чи ви побачите молоду людину віком до 25 років, яка купує одразу 20 кг солі або 50 упаковок сірників. Хіба якщо тільки їх не попросили про це старші родичі. Загалом, це явище не є якимось відхиленням від норми. Таке явище я, скоріше, відніс би до соціальної психології. Люди, які свого часу побачили, що таке голод або дефіцит товарів, стали більш завбачливими та заощадливими. Тим самим вони намагаються подбати про своє майбутнє та майбутнє своїх рідних.
