Костопільчани жваво обговорюють подію, яка сталася цими днями в районному центрі. Розповідають, що після ультразвукової діагностики жінці, яка перебувала на 25 тижні вагітності, лікарі повідомили, що дитинка нежива і викликали штучні пологи. Труп малюка віддали батькові, щоб поховав. А той, раптом почувши вдома писк дитини, відніс її до лікарні і вона ще дві години в реанімації пожила. Тепер батько скаржиться на лікарів, мовляв, дитину можна було врятувати. Наскільки правдиві ці чутки, ми спробували з’ясувати.
Завідувачка пологового відділення Костопільської районної лікарні, районний акушер-гінеколог розповіла: — Штучних пологів ми не викликали. У жінки, яка звернулася до нас, щоб зберегти вагітність, був пізній прогресуючий викидень. І плід (підкреслюю: не дитину, а плід), який був без будь-яких ознак життєдіяльності, ми справді віддали батькові на поховання. Адже на таких термінах розвитку (п’ятий місяць) його виходити неможливо навіть у найпрогресивнішій державі світу. Щодо можливих рухів плода, які начебто спостерігав батько, то вони цілком можливі: під впливом накопичення вуглекислоти у плода можуть виникати мимовільні м’язові скорочення. Слідчий Костопільської районної прокуратури Руслан Потапчук підтвердив, що 3 липня зі скаргою на халатність медиків звернувся мешканець Костополя, але в результаті перевірки ознак халатності у діях костопільських медиків не виявлено: — Медики 17-річній вагітній, яка перебувала у них на обліку, зважаючи на її стан здоров’я, пропонували стаціонарне лікування, однак вона від нього відмовилася, про що дала відповідну розписку. На 16 тижні вагітності жінку, яка звернулася до медиків зі скаргами на зміни у самопочутті, все-таки поклали у стаціонар. Пізніше, майже через два тижні після цього, коли УЗД було виявлено, що плід розвивається не так, як потрібно, жінку попередили про можливість викидня. 3 липня, на 18 тижні вагітності цей викидень трапився. Плід на таких термінах вагітності (ми консультувалися з цього приводу з медичними фахівцями) — нежиттєздатний, тож усі запевнення батька про його рухи, писк — неправда. Єдине, що могло у нього спостерігатися, це залишкові рефлекси, тобто посмикування м’язів. А оскільки дії медиків у даному випадку були спрямовані на збереження здоров’я матері і вони все можливе зробили для цього, шкоди здоров’ю жінки завдано не було, у відкритті кримінальної справи відмовлено. Батько померлої дитини Михайло Білодід не згоден з такими поясненнями медиків і прокуратури: — Моя дружина не відмовлялася від лікування і не давала про це ніякої розписки. Це по-перше. По-друге, коли вона лягла на збереження, після УЗД-обстеження на шостому місяці вагітності їй сказали, що серце дитини не б’ється, тож зберігати її немає сенсу і викликали штучні пологи. Я сам купував призначені для цього медиками препарати: фолікулін, окситоцин. Коли дружина народила дитину, а це було о 12 годині ночі, вона казала лікарям, що та — жива, бо вона ворушилася. Однак її запевнили, що дитина мертва. Забравши з лікарні тільце, я поклав його в гаражі у батьків дружини. Близько 16 години дня до нього заглянув тесть і побачив, що дитина пищить, відштовхується від коробки, в якій лежить, ніби намагаючись встати. Ми зразу її забрали і повезли в лікарню, я викликав міліцію. Лікарі від побаченого були в шоці. Я змушений був віднести дитину у барокамеру сам, бо медики не могли прийти до тями. Їй перерізали пуповину, підключили глюкозу і ще до 22 години вона пожила. Тож я обурений халатністю медиків, адже дитину можна було врятувати. Ще досить цікаво, що ніде у цій справі не фігурує прізвище лікарки Моторко, яка приймала пологи у моєї дружини. Думаю, що це пов’язано з тим, що ця лікарка — сестра начальника Костопільського райвідділу міліції.
