Чому чим ближче сороковник, тим більше від цієї думки псується настрій? Щойно було тридцять із копійками, а тут бац! — відразу п’ятий десяток, вже «їдеш з ярмарку». А телевізор на кухні кричить у рекламних паузах: «Половина чоловіків, яким за сорок, страждають від проблем із сечовипусканням...». Що, і Олег Меньшиков? І Абрамович із Кіркоровим? І Сергій Пєнкін? І... страшно сказати — Бред Пітт, котрий очолює топ-сотню найвродливіших чоловіків планети?
«Земную жизнь пройдя до половины, Я очутился в сумрачном лесу…»
Чому чим ближче сороковник, тим більше від цієї думки псується настрій? Щойно було тридцять із копійками, а тут бац! — відразу п’ятий десяток, вже «їдеш з ярмарку». А телевізор на кухні кричить у рекламних паузах: «Половина чоловіків, яким за сорок, страждають від проблем із сечовипусканням...». Що, і Олег Меньшиков? І Абрамович із Кіркоровим? І Сергій Пєнкін? І... страшно сказати — Бред Пітт, котрий очолює топ-сотню найвродливіших чоловіків планети? Хоча простатит — це ще не все... Типові скарги сорокарічних, за оцінками медиків — ранкова втома, апатія і нечітко виражений біль, дражливість і депресія. А ще — старечі сльозливість і безсоння, провали в пам’яті і зниження сексуальної потенції. Кілька останніх мазків у цьому похмурому «натюрморті» — напади запаморочення й пітливості, жар, головний біль, оніміння й поколювання в онімілих ділянках, холодні руки й ноги — і вся симптоматика «кризи середнього віку» мов на долоні. Прискорені ж пульс та серцебиття і поготів спричиняють паніку: наш герой ладен запідозрити мало не інфаркт. А починається все з дурниці. Достатньо комусь із близьких по-доброму пройтися щодо вашого, здавалося б, ледь помітного черевця, як раптом на сьомому-восьмому сходовому марші ви й самі зненацька відчуваєте задишку. Ви не на жарт стурбовані. Перші прикмети капітуляції перед віком стають приводом для гірких роздумів і страхів: адже чоловіки бояться занедужати значно більше за своїх подруг. Може, й недарма. Он шоумен Валдіс Пельш не послухався астролога Тамару Глобу, яка просто з екрана відмовляла його святкувати «фатальний ювілей», і в тяжкому стані опинився в лікарні. Але ж іще навесні, напередодні «Короля рингу», ювіляр пройшов медобстеження і був визнаний цілком здоровим! Але все ж таки головна ознака кризи в чоловіка — втрата душевної рівноваги. Хоча за середньої тривалості життя росіянина — 58 років — її «екватор» припадає, скоріше, на тридцяту річницю, психологічно саме сорокаріччя — традиційний час, коли підбивають перші підсумки. І якщо в 30—35 у чоловіка з’являється думка «Так чого ж я все-таки досяг?», то тепер питання по-гамлетівськи загострюється: «А чи досяг?». І оскільки наш брат схильний до самокопирсання, частенько він доходить висновку, що життя не зовсім вдалося. Кожен новий етап нашого життя — об’єктивно складніша психічна субстанція, більш просунутий етап самосвідомості. І тому природно, що криза40 — не просто сум за першими сорока роками, а ще й жаль, що вони змарновані для другої половини шляху, більш повноцінної особистісно. Розумієш, що, за великим рахунком, іще й не жив. Чи так воно насправді? Спробуймо розібратися. 1. Соромно за безцільно прожиті роки? У першій половині життя і справді віддаєш данину інстинктам — знайти їжу, не бути з’їденим, розмножитися. А якщо цілі виявилися не ті — так це для вас нинішнього вони не ті. А тоді-то вони були найбажанішими — інакше б ви розчарувалися в цьому житті на двадцять років раніше. Навпаки, те, що ви не задоволені собою колишнім, — якраз нормально й навіть дуже добре. Виходить, ви змінюєтеся, ростете. Що робити далі? Відкривайте в собі нове. Реалізуйте різноманітні грані своєї натури й особистісні риси, приміряйте їх усі на себе. Якщо підгрібаєте до середини життя, маючи в активі лише знежирений торс чи заначку від дружини, ви — в небезпеці. Але якщо ви входите в цю пору зі знаннями та вміннями, які дають змогу відчути самоповагу й незалежність, зрілі роки стануть для вас періодом творчої активності та духовного зростання. Для мозку, звільненого від постійних пошуків юності, настав час розгадувати таємниці буття — підказують мудреці. На щастя, завжди знаходяться люди, книжки і події, які нас просвітлюють. 2. Страшно від думки, що більша частина життя позаду? Головне тут — передчасно не склеїти ласти від жалю до себе. Адже середина шляху — ще не завіса. Що робити? Живіть тут і зараз. Якщо черево в чоловіка — це той самий целюліт, тільки зрадницьки сконцентрований в одному місці, то вік — це целюліт у голові. Відповідно — менше спогадів. Аби не калькулювати без кінця емоційні «калорії» прожитих років, відвезіть на дачу й закиньте на горище всі фотки, листи й інші милі серцю дрібнички молодих літ. Пам’ятайте: спогади — це хвилини й години, вкрадені в сьогодення. 3. Лякає майбутня старість? Чи, може, страх сексуальної дискваліфікації? «Ми тут із хлопчиками-однокласниками випивали, — посміюється в чаті тридцятирічна вертихвістка, — так вони стурбовано розпитували: «Ну як воно, із чоловіком за п’ятдесят?». Іноді чую й таке: не дай Боже на схилі літ стати овочем. А що овоч — овоч живий. Набагато страшніше виявитися сухостоєм — за формального благополуччя на електрокардіограмі всіх життєвих процесів. На одному зі своїх вечорів російський актор Сергій Юрський переповів гіпотезу, відповідно до якої людина розрахована Творцем на сорок років. Те, що залишається після, — подарунок долі або, в рідкісних випадках, абсолютно нове життя. Іншими словами — щось на кшталт бонусу, великодушно подарованого нам природою, якій ми більше не потрібні. Може, «криза середнього віку» для того й дається нам, щоб підготуватися до цього подарунка? Подбайте про якість свого життя. Насамперед — висипайтеся. Намагайтеся робити тільки те, що приносить вам радість. Хочеться, наприклад, зробити зарядку — прапор вам у руки. А я от, навпаки, кинув цю бісову зарядку — і життя моє відразу набуло сенсу. Задовольняйте власні потреби — і лише потім потреби інших. Не робіть зайвої роботи, перегляньте своє ставлення до грошей. Станьте самим собою. Киньте нарешті прикидатися, підлаштовуватися, кривити душею, боятися. А для цього спілкуйтеся лише із щирими й приємними вам людьми. Вибирайте компаньйонів, котрі здатні оживити ваше життя, котрі, як і ви, хочуть рухатися вперед, котрих так само захоплює ідея особистісного розвитку. Живіть повнокровно. Любіть себе — таким, яким ви самі собі подобаєтеся. Людину, яка не любить себе, рідко люблять по-справжньому. Скажіть собі, нарешті, що ви нікому нічого не винні, принаймні у сфері відчуттів. Тому що неможливо примусити себе любити когось, не покалічивши власної психіки виснажливим відчуттям провини. Не мучте себе непомірною відповідальністю. Але будьте готові прийняти натомість те, що й вам ніхто нічого не винен. І нарешті: не переборщіть, намагаючись виглядати молодшим за свої роки. Тут легко виявитися смішним. Навіть якщо на думку навколишніх вам начхати — навіщо постійно ловити на собі глузливі погляди? Правильніше навчитися відчувати себе мультивіковим, тобто відчувати «своє багатство» за ситуацією — і водночас бути людиною поза віком. Це коли роки минають — а ви не відчуваєте, що старієте. Вік як категорія пріоритетна в молоді роки, помітно опускається у вашій шкалі життєвизначальних критеріїв. І ви співчутливо спостерігаєте метання тридцятирічних, яких спалює страх перед наближенням (!) старості. А знаєте, що насправді жахливо в ці 40+? Не оцінити цих років, цього хвилюючого переходу фарб пізнього літа до перших багряних присмерків ранньої осені. І не тому, що життя в сорок лише починається. Це само собою. А тому що життя починається щодня.
