Добряче посперечалися депутати обласної ради, перш ніж таки дали згоду на відчуження майнового комплексу дільниці з виробництва базальтових теплоізоляційних матеріалів КП «Теплокомунсервіс». Приводом для суперечок стала поява на рівенському горизонті потенційного інвестора, який не проти вкласти в занепале костопільське виробництво чималі кошти. Спочатку голова облдержадміністрації Віктор Матчук оприлюднив суму, яку готові вкласти в БІТІМ, а вона виявилася справді чималою — аж 50 мільйонів євро, а згодом голова обласної ради Олександр Данильчук назвав і автора такої пропозиції. Ним виявилося ВАТ «Метафракс» з міста Губаха, що у Пермському краї Російської Федерації.
Добряче посперечалися депутати обласної ради, перш ніж таки дали згоду на відчуження майнового комплексу дільниці з виробництва базальтових теплоізоляційних матеріалів КП «Теплокомунсервіс». Приводом для суперечок стала поява на рівенському горизонті потенційного інвестора, який не проти вкласти в занепале костопільське виробництво чималі кошти. Спочатку голова облдержадміністрації Віктор Матчук оприлюднив суму, яку готові вкласти в БІТІМ, а вона виявилася справді чималою — аж 50 мільйонів євро, а згодом голова обласної ради Олександр Данильчук назвав і автора такої пропозиції. Ним виявилося ВАТ «Метафракс» з міста Губаха, що у Пермському краї Російської Федерації. Віктор Матчук як міг запевняв депутатів, що поки не вирішується про те, кому, за скільки і на яких умовах продати костопільський заводик, а лише про надання принципової згоди на його відчуження: — Потенційний інвестор має чітко зрозуміти, які у нас наміри. І якщо ми дамо згоду, то на засіданні ради директорів «Метафраксу» буде розглянуте питання про можливе включення БІТІМу в план інвестицій. Віктор Матчук недвозначно дав зрозуміти, що облдержадміністрація неабияк зацікавлена у цьому інвесторі. Адже, за його словами, нині на Рівенщині справжніх інвесторів немає — їх присутність, мовляв, лише ілюзія. Тож за інвестиційною привабливістю наша область перебуває на передостанньому місці в Україні. Щодо страхів, що росіяни таким чином прагнуть позбутися конкурента і після придбання БІТІМу поріжуть все його обладнання на брухт, то голова ОДА був з депутатами відвертий: — Там немає що різати — стоїть піч з позаминулого століття та ще валяються гори паклі, яку ніхто купувати не хоче. Продукція цього підприємства є неконкурентноспроможною, вона не потрібна сьогодні на ринку України. Ринок нині вимагає твердих мінераловатних плит, яких в Україні взагалі ніхто не робить — саме цю продукцію пропонує виготовляти інвестор. І якщо облрада не дасть необхідних дозволів, то таке підприємство все одно з’явиться, але вже не в нас, а в Житомирській області. Закликали депутатів дати згоду на відчуження також Роман Василишин, Михайло Кривко та Григорій Мініч, які переконували, що за такого інвестора потрібно «голосувати двома руками» або ж «тягнути за руки на Рівенщину». Щоправда, Віктор Матчук погодився, що росіяни мають документально підтвердити можливість створення тисячі робочих місць та інвестування в обсязі 50 мільйонів євро. Варто зазначити, що російське ВАТ «Метафракс» є потужним хімічним підприємством, чистий прибуток якого лише в другому кварталі 2006 року становив 266 мільйонів рублів, тобто майже 100 мільйонів доларів. Спеціалізується можливий інвестор Рівенщини на виробництві такого специфічного продукту, як метанол. Окрім того, «Метафракс» виготовляє формалін, пентаеритрит, карбамідоформальдегідні смоли та концентрати й інші «цікаві» хімікалії. Один з керівників «Метафраксу» Армен Гарслян днями заявив, що це підприємство має намір розвиватися тільки як хімічна компанія. В тому ж інтерв’ю він обмовився, що будувати установки з виробництва карбамідоформальдегідної смоли в Росії немає сенсу. Адже ці смоли мають певні обмеження із перевезення: в радіусі 500 кілометрів втрачають свої якості. До того ж, розповідаючи про інвестиційні плани компанії, пан Гарслян натякнув, що «великою помилкою буде відкрито говорити про те, що ми збираємося ще робити». Якщо ж взяти до уваги, що смоли уральського «Метафракса» використовуються насамперед у виготовленні деревостружкових плит європейської якості, то варто згадати про наявність у Костополі підприємства з іноземними інвестиціями «Свісспан лімітед», яке якраз і займається виготовленням ламінованих ДСП. І у своєму виробництві широко застосовує якраз оті самі карбамідоформальдегідні смоли. Тож цілком вірогідно, що не лише у виробництво теплоізоляційних матів з костопільського базальту збираються вкласти кошти далекоглядні російські інвестори. Бажано, щоб і наші обласні можновладці реально оцінили спокусливі пропозиції хімічного гіганта з Уралу. Адже хоча й справжніх інвестицій в області таки бракує, але й формаліну в Замчиську і без того вистачає.
