Вийшовши півроку тому у ліс на полювання, батько дев’яти неповнолітніх дітей Іван Ковалевич з Рокитнівського району лише нещодавно повернувся додому. Тоді, у лютому, він заблукав у лісі, і перетнувши білоруський кордон, потрапив до рук тамтешніх прикордонників. Суд був швидким і суворим: за контрабанду зброї чоловіка засудили до трьох років ув’язнення.
...Невелике село Познань Рокитнівського району знаходиться біля самого білоруського кордону. Демаркації (з постами, стовпами і сторожовими собаками) як такої не існує — суцільний ліс. Тому місцеві мешканці досить часто, збираючи гриби чи ягоди, по кілька разів на день його перетинають. Теж саме сталося кілька місяців тому і з Іваном Ковалевичем: — Того дня я вирішив піти перевірити власні вулики, які знаходяться в лісі на території Білорусі — всього за декілька сотень метрів від кордону. Вони там стоять ще з часів Радянського Союзу і ніколи раніше ніяких питань не виникало. Тим паче, що прикордонна територія там ніяк не позначена. Вирішив взяти з собою мисливську рушницю, сподіваючись щось по дорозі вполювати. Коли повертався, зустрів прикордонників, які попросили мене проїхати з ними на заставу у Пінську. Сказали, що це «звичайна формальність», після чого мене відпустять. Але того дня я додому не повернувся... На щастя, мені вдалося зателефонувати братові і повідомити про те, що зі мною сталося. Білоруси звинуватили мене у контрабанді зброї і посадили до слідчого ізолятора. Через три місяці рішенням Суду Республіки Білорусь мене засудили до трьох років позбавлення волі і відправили до виправної колонії посиленого режиму, що у місті Шклов Могильовської області. Будь-яких контактів з рідними я не підтримував, оскільки мені ніхто не давав ні конвертів, ні марок міжнародного зразка. Через чотири місяці мене відпустили. Достроковим звільненням Іван Ковалевич завдячує своїй дружині, яка за час, поки він відбував покарання, пооббивала в Україні пороги різних інстанцій. Звернулася жінка і до нардепа Сергія Кошина. У підсумку саме він допоміг вирішити їх сімейну проблему. Сергій Кошин каже, що взявся за справу, бо ця історія його дуже зворушила: — До мене досить часто звертаються люди з різними скаргами та проханнями. Бувають навіть випадки, коли пишуть в’язні з виправних колоній. Але злочин від злочину відрізняється. Особливо у цьому випадку, коли чоловік ненароком порушив закон, перетнувши державний кордон. Погодьтеся, на місці цього чоловіка міг бути будь-хто з мешканців того села. До речі, цю проблему вже неодноразово порушували на державному рівні. Особливо після непорозумінь, що виникали у багатьох наших громадян з білоруськими прикордонниками минулого літа, коли ті, збираючи ягоди чи випасаючи худобу, випадково заходили на територію сусідньої держави. Йшлося про створення умов для спрощеного перетину кордону. Українська сторона вже й ніби не проти. Та проблеми виникли з білоруською владою... Щодо справи Ковалевича — ввійшовши в становище жінки, якій через таке непорозуміння довелося б самотужки ростити дев’ятеро дітей, я написав листа до Президента Білорусії Олександра Лукашенка. Направив відповідне звернення до Міністерства закордонних справ України і, аби перестрахуватися, копію свого листа попросив Голову Верховної Ради України Володимира Литвина особисто передати пану Лукашенку. Він якраз тоді поїхав з офіційним візитом до Білорусії. Який саме з цих двох листів отримав Лукашенко — мені не відомо, але реакція не забарилася. Брестський обласний суд розглянув кримінальну справу пана Ковалевича у касаційному порядку і його було звільнено з-під варти. Сам Ковалевич після повернення додому зі своїм рятівником-депутатом ще не бачився. Каже, зміг поспілкуватися з ним тільки по телефону. Втім, він взяв з нардепа обіцянку зустрітися, коли той приїде на свій виборчий округ.
