Пошуки алмазів на північному заході Рівенщини, які із 1990 року були припинені, відновилися лише у 2001 році. Нині у розпорядженні алмазошукачів є лише два бурильних станка, а фінансування Рівненської геологічної експедиції ВАТ «Північукргеологія» в один мільйон гривень у рік — це вже великий позитив.
Не залишила без уваги пошуки наших геологорозвідників всесвітньовідома алмазодобувна компанія «Де Бірс». За кошти цієї компанії у найбільш перспективних місцях Рівненщини пробурено дві свердловини. Методика пошуків українських геологів дуже схожа на ту, яку застосовують спеціалісти «Де Бірс», от лише лабораторії цієї компанії обладнані значно краще. Тож кожен видобутий з-під землі зразок породи домовилися ділити навпіл. Досвідчені західні специ дослідили зразки породи з свердловин Рівненщини у своїй лабораторії в Канаді і підтвердили висновки наших геологів, що десь, зовсім поруч, ті алмази, тобто, кімберлітові трубки з яких їх видобувають, таки повинні бути. — Результати досліджень, надані нам лабораторією «Де Бірс» майже співпали з нашими, але хтозна чи є у них бажання говорити про все відкрито — може про щось і змовчали, — сумнівається головний геолог Рівненської геологічної експедиції Володимир Матеюк. — Адже «Де Бірс» займається по всьому світу своєрідним «алмазним шпигунством» — до нас досить часто навідуються їхні представники. Та й взагалі чимало людей з усього світу приїжджає з однією метою — вивідати «де й що». Про ознаки на українському Поліссі можливих корінних родовищ алмазів — кімберлітових трубок — дослідникам надр відомо вже досить давно. Шукали тут кімберлітові трубки, починаючи з 1974 року, але знайти їх так і не вдалося. Та все ж кілька алмазів на Рівенщині знайти вдалося. Один з них зовсім поруч — поблизу села Хотинь Рівенського району. Однак, як запевняє пан Матеюк, цей алмаз виявився не місцевого походження, а приблудою, занесеним в наші краї льодовиком сотні мільйонів років назад. У радянські часи «алмазна» тема трималася в таємниці і поліщукам залишалося лише здогадуватися, що ж шукають на їхній землі різні експедиції. За незалежної України пошуки алмазів вирішили зосередити не на Рівненщині, а в Приазов’ї. І, як виявилось, даремно. Тож у 1999 році Національна академія наук України рекомендувала звернути увагу насамперед на Волинсько-Рівенський регіон. Найперспективнішою визнана ділянка поблизу села Кухотська Воля Зарічненського району. Доктор технічних наук, професор УДУВГП Зіновій Маланчук впевнений, що чималі розміри знайдених супутніх алмазам мінералів і їх незначна обкатаність свідчить про близьке розташування можливого першоджерела алмазів. А кімберлітові уламки знайдені рівненськими геологами за складом схожі на кімберліт з промислових трубок Західної Якутії. — Чим складніші пошуки — тим престижніші, а найважче для геологів шукати саме алмази, — запевняє Володимир Матеюк. — Кімберлітова трубка, до того ж алмазоносна, за всіма ознаками має бути десь зовсім поруч, однак і досі її знайти нам не пощастило. Зазвичай алмазне родовище має в поперечнику на поверхні 300 метрів. А якщо її верхня частина зрізана ерозією, то діаметр трубки, яка має форму лійки, що звужується донизу може сягати лише кількох десятків, а той взагалі лише кількох метрів. Втім, голову ОДА Василя Червонія, на відміну від його попередника Миколи Сороки, сьогодні, мабуть, цікавлять більш реальні проекти: — Пошуками інвесторів розвідки алмазів облдержадміністрація не займається і з представниками «Де Бірс» контактів теж не було. Певні перемовини велися хіба що з казахами — щодо промислового видобутку самородної міді в районі Рафалівки. А заступник голови ОДА Степан Жданюк повідомив, що переговори з іноземними компаніями щодо розвідки і видобутку корисних копалин в області — це прерогатива Києва, мовляв, лише Кабінет міністрів надає дозволи на користування надрами та й то після відповідного аукціону. Що стосується безпосередньо алмазів, то досі, як обмовився пан Жданюк, облдержадміністрації довелося підготувати лише «невелику довідочку».
