Мешканець села Кустин Рівенського району, 39-річний Анатолій Кушнірук — ліквідатор фосфорної аварії на Львівщині. Оскільки працює старшим пожежником пожежного потяга станції Здолбунів Львівської залізниці, брав участь у гасінні фосфору в перші ж години його загорання. Про власне здоров’я тоді не думав. На першому місці був порятунок людей. А нині ліквідатор Анатолій Кушнірук потерпає від хвороб, які відмовляються пов’язувати з вдиханням парів фосфору: — У той злощасний день ми з восьмої години вечора до четвертої ранку гасили пожежу.
— У той злощасний день ми з восьмої години вечора до четвертої ранку гасили пожежу. Я був всередині потяга, оповитого димом, стежив за роботою мотопомп. Засобів захисту органів дихання на всіх пожежників не вистачало. Але якби їх і було достатньо, то вистачає захисного апарата лише на одну годину роботи. Вже близько першої години ночі я відчув головний біль, печію в роті, нудоту. Але тоді не розумів, що це отруєння. Температура на місці пожежі була до +70 градусів, тож все списав на неї. А близько другої ночі одного з нас, Олександра Шевчука, забрала «швидка». Тільки тоді до мене дійшло, наскільки це все серйозно і що ми дихаємо отрутою. Втім, на прохання еменесників: «Протягніть ще» залишилися гасити пожежу й далі. Тим паче, що знову почалося загорання, а ми ж теж розуміли, що навколо — села, люди, діти. Це перемагало страх за своє життя і здоров’я. Наступного дня я потрапив до реанімації й майже два місяці провів у Рівенській залізничній лікарні. Нещодавно вийшов з лікарняного, але стан здоров’я — нікудишній: в’ялість, головні болі, нудота, біль у підребер’ї, щоденно підвищується температура до 37,4 градуса. Тобто спостерігаються усі симптоми перших днів отруєння. Потерпаю від безсоння, зводить щелепи. Також з’явилися проблеми із зором. Десь взялася катаракта, яку медики пов’язали з віковими змінами організму, хронічні гастрит і гепатит. Це при тому, що до цього я був абсолютно здоровою людиною. Єдине захворювання у мене діагностували медики до аварії — остеохондроз. Адже щопівроку, як пожежник, проходжу обстеження. Мене турбує це погіршення здоров’я. Адже я — батько трьох дітей. Побував на консультації у військових медиків. Вони сказали, що у мене всі ознаки отруєння продуктами згорання жовтого фосфору, які нікуди не ділися з організму, і ніхто не знає, як вони можуть впливати на організм у майбутньому, бо з таким отруєнням ще ніколи не стикалися. Натомість цивільні медики запевняють, що все нормально, отрути в організмі немає. Втішають, що мені виставлено діагноз — гостре отруєння парами фосфору. Однак появу в мене хвороб відмовляються пов’язувати з отруєнням. Моя дружина зверталася з цього приводу до прем’єр-міністра України. Він відповів: вашого чоловіка нагороджено 1000 гривень премії та орденом «За заслуги ІІІ ступеня». Ордена, щоправда, я досі не бачив. Втім, мені й не потрібні нагороди та пільги. Прикро, що нині ліквідатори аварії залишилися наодинці зі своїми хворобами. Державі немає до них діла. І нині я не впевнений у завтрашньому дні, у тому, що через аварію мої діти через рік-два не залишаться без батька.
