Ні для кого нині не секрет, що Дід Мороз — це перейменований "совєтами" Святий Миколай. Але поки що усі спроби усунути це дітище сталінської пропаганди з нашого життя, які періодично здійснюються вже третій десяток років, закінчувалися невдало. Виявилося, що українські діти однаково раді як подарункам від Миколая 19 грудня, так і подарункам від Діда Мороза 1 січня. Бо ж два подарунки кращі за один.
Ця карикатура активно поширюється користувачами в соцмережах
Здолбунівський відділ освіти провів громадські слухання з директорами шкіл та класними керівниками щодо того, чи варто відмовлятися в сценаріях дитячих свят від Діда Мороза. Тепер чекає відповіді батьків та дітей. Якщо вони погодяться, школи отримають офіційну рекомендацію — новорічні ранки та вечори проводити без Дідів Морозів.
Юрій Шаденко, вчитель школи у с. Здовбиця Здолбунівсього району:
— Коли я почав пропонувати замінити Діда Мороза на Святого Миколая або ж взагалі не використовувати обох, зі мною не погоджувалися ні вчителі, ні керівництво. Тому я й звернувся з ідеєю до Здолбунівської сотні народної самооборони, а вона — до райдержадміністрації, щоб відділ освіти розіслав офіційні рекомендації. Моя донька, наприклад, вихована в українських національних традиціях і знає, що є Святий Миколай. Важко дитині пояснити, хто такий Дід Мороз, коли вона іде до школи і їй вчителі кажуть, що саме він розносить подарунки.
Звісно, вдома кожен може вітати своїх дітей як захоче. Говорити дітям, які вірили у Діда Мороза, що він раптом вмер, не треба. Але школи мають нести гуманітарну політику держави. Тож потрібно відмовлятися від цього радянського героя. Почнемо зі шкіл, а вже звідти і родини переберуть традиції.
У нашій школі ми вже кілька років не використовуємо Діда Мороза у новорічних сценаріях свят. Але і Святого Миколая ще не вводили. Був так званий перехідний період. Чекаю рішення відділу освіти. Насправді замінити Діда Мороза на Святого Миколая неважко. Навіть костюми залишаться ті ж. Але це символічна заміна. Святий Миколай в українській традиції був не лише 19 грудня. Він приходив у той день і був присутнім на усіх Різдвяних святах.
Оксана Глущук, викладач кафедри культурології і музеєзнавства РДГУ, досліджує культурно-мистецьку спадщину України XIX-XX століть:
— Традиція людини, яка кладе подарунки, пішла від Мартіна Лютера. Саме він почав використовувати образ святого Миколая Мирлікійського, який, за легендою, врятував трьох бідних сестер і їхнього батька, подарувавши їм три золоті яблука (золоті монети), кинувши їх через комин і потрапивши у шкарпетки. З XVI ст. образ святого Ніколаса (Миколая) почали запроваджувати у святкуванні Різдвяних свят, а утвердився він після того, як потрапив в історії письменників.
Царська Росія активно переймала європейські традиції, і в ХІХ ст. почали святкувати на її території Новий рік. Волинь на той час була у складі царської Росії, тож святкові новорічні вечори та ранки стали популярними і тут. Особливо Кременець нагадував європейські міста за манерою святкувати Різдво та Новий рік.
Перебрали і традицію класти подарунки під ялинку, але тоді потрібно було віднайти, хто саме кладе ці подарунки. Спершу називали цю особу Бабуся Зима, потім Дядько Ялина, а ближче до 20-х років почали використовувати давнього язичницького персонажа. Спершу його кликали Морозом Івановичем, а згодом скоротили до Діда Мороза.
Мода на Новий рік наприкінці ХІХ ст. була інновацією. Родини почали ставити в домівках ялинки, хоча у слов'янській традиції ялина — дерево мертвих. Бородатий дідусь почав набирати популярності на вітальних листівках ще до першої світової війни. У 1927 році, коли почалася боротьба з християнством та окультизмом, під хвилю критики потрапив і Дід Мороз. У газетах його називали мотлохом, переконували, що він із радянських дітей робить слуг капіталізму.
Офіційно до середини 30-х років він був заборонений. Але викорінити традицію ялинок та подарунків радянській владі не вдалося, тож вона вирішила те, що не можна подолати, використати на свою користь. З того часу ставлення до Нового року почали змінювати на позитивне. Наприкінці 30-х до Діда Мороза додали персонаж Снігуроньки.
Традиція Святого Миколая прийшла до нас через Західну Україну, з Європи та християнства. Дід Мороз — це персонаж зі слов'янського язичництва, тож, навпаки, можна говорити, що він більше наш, аніж Святий Миколай. У нас і досі переплітаються християнські та язичницькі традиції, тому, як на мене, немає нічого поганого, щоб Дід Мороз та Святий Миколай так і залишалися.
Ірина Борбаль, директор студії "Party":
— У нас замовляють на свято і Святих Миколаїв, і Дідів Морозів, і навіть Санта-Клаусів. Сучасні батьки не відкидають жодних традицій. У сценаріях же різниця невелика. Щоб замінити Діда Мороза на Святого Миколая, потрібно чимало часу. Як усіх аніматорів називають клоунами, так і Святого Миколая на Новий рік ще довго називатимуть Дідом Морозом. А якщо вже змінювати це, то потрібно повертатися до українських традицій і святкувати Різдво, як католики, за старим стилем. А то у нас спершу Новий рік, а тоді Різдво, а тоді знову Новий рік, 14 січня.
Та примусово змінити не можна, повинно пройти два-три покоління. Додам, що цього року і про Дідів Морозів, і про Святих Миколаїв мало думають. Більше переймаються, чи буде родині що їсти і тим, коли закінчиться війна.
Галина Данильчук, завідувач відділу виставок Рівненського краєзнавчого музею:
— Діда Мороза на Рівненщині до 1945 року не було. Це суто радянський варіант. Але не варто відмовлятися від нього. Скажімо, я, як і більшість людей мого покоління, виросла з цим казковим героєм. У мене є Дід Мороз, виготовлений на рівненській фабриці іграшок, якої вже немає, є багато книжок, а скільки віршиків складено! Знаєте, як кажуть: дайте нам дожити, а тоді вже змінюйте, що хочете. Я сприймаю традицію Святого Миколая. Але це святий. А Дід Мороз — із казки. Його до політики ніхто не прив'язував. Як на мене, те, що діти отримують подарунки двічі: і від Діда Мороза, і від Святого Миколая — добре. Чим більше усмішок, добра, тим краще.
