На території державного підприємства «Бурштин України» з 2016 року почала працювати приватна «Українська бурштинова компанія», взяла в оренду цехи й хотіла виготовляти ювелірні вироби на експорт. Співзасновниками приватного товариства стали китайці, проте бізнес у компанії не склався. Окрім того, що приватників через суд виселили з приміщення, «Бурштин України» взяв гроші і так і не поставив компанії бурштин на понад півтора мільйона гривень.
ТОВ «Українська бурштинова компанія» зареєстроване у Києві з 2013 року. За даними держреєстру, власниками підприємства є дві гонконгські компанії: «Трудо інвестмент груп лімітед» та «Асент бізнес лімітед», а також українець Ратібор Томас, який є і директором товариства. Згадані китайські компанії є співзасновниками ще кількох товариств в Україні, зокрема одного, що хотіло купити свого часу «Смигаторф» та «Рівнеторф».
До суду на «Українську бурштинову компанію» подала прокуратура та регіональне відділення Фонду держмайна. Причина — 56,5 тис. грн. боргу за оренду 262 кв. м на території ДП «Бурштин України», що на вулиці Київській, 94. Компанія, як йдеться у судовому рішенні, з серпня минулого року припинила платити за оренду цехів (а це понад 11 тис. грн. щомісяця). У лютому Господарський суд вирішив розірвати договір оренди з товариством. А минулого тижня прес-служба прокуратури надіслала повідомлення, що приміщення, «оціночною вартістю 754 тис. грн., фактично повернули обласному Фонду держмайна». Проте «Українська бурштинова компанія» ще залишається на території ДП «Бурштин України» і вважає судовий позов Фонду несправедливим.
Ратібор Томас, співвласник та директор «Української бурштинової компанії»:
— Заборгованість виникла не зумисне, просто не проконтролював належним чином механізм оплати. Коли ми уклали договір у 2016 році, то частину суми за оренду мали сплачувати на «Бурштин України», а частину Фонду держмайна. Торік змінилися механізми розрахунків. Мав сплачувати лише державному підприємству, як думав, а виявилося, що й надалі потрібно було також платити Фонду. Дізнався про борг тільки коли до суду на компанію подали і було заблоковано рахунки. Не розумію, чого не могли зателефонувати і попередити… Поклав одразу кошти на рахунок, аби виконавча стягнула, бо ж коли запропонував заплатити через касу, мені сказали: «Ні, ми самі». Але за два тижні гроші виконавці так і стягнули з якихось причин.
Натомість «Бурштин України» нам винен велику суму. Ми уклали договір на постачання бурштину, заплатили гроші наперед, але каміння не отримали. У них проблеми, видобувають мало, відповідно, і ми не можемо взятися за обробку повноцінно. За той час, що працювали, тільки й того, що заготовки поробили під ювелірні вироби. Нічого й не продали.
Китайські співзасновники не є інвесторами. Вони мали би ними стати потенційно, але гроші так і не вклали, зважаючи на ситуацію. Як виявилося, легального шляху обробляти бурштин і продавати вироби з нього за кордон в Україні практично не існує.
Чому ми взяли в оренду територію ДП «Бурштин України»? Бо це єдине підприємство, де можна було легально купити сировину. На видобуток ми навіть не претендували. Але чого тільки варта була процедура підписання договору оренди! Здавалося б: приватна фірма готова платити гроші у бюджет і використовувати приміщення, які простоюють, виробляти товари, сплачувати податки. Але ні — державі цього не потрібно. Усе корумповано. Я п’ять разів літав в Об’єднані Арабські Емірати, знайшов хороших замовників на продукцію, але ж механізму постачання нема. Та й та невелика кількість бурштину, яку нам держпідприємство поставило за договором, була неякісною. Це радше відсів, з якого важко щось робити.
У приміщенні поки залишаємося, договір оренди є, гроші до бюджету сплачую. Але я повністю розчарований і не знаю, чи продовжуватиму діяльність.
Дмитро Тяглій, директор ДП «Бурштин України»:
— Обладнання компанії у нас наразі стоїть, а як вона з виконавчою вирішить це питання, не знаю. Про позов Фонду держмайна не знав. Компанія і справді заплатила нам кошти наперед за постачання бурштину, і на сьогодні ми винні близько 1,6 млн. грн. Завдяки тим грошам ми два роки могли працювати. Видобуток досі повноцінно не розпочали, бо уже третій рік не можемо отримати землі. З наших цехів більш-менш зараз працює тільки картинний.
Алла САДОВНИК.
