Міська рада створила комісію з перевірки тарифів. Це дуже добре, можливо, вдасться знайти необґрунтовані позиції у ціноутворенні.
Треба визнати, що ми в Україні справді маємо дуже високу ціну на газ для населення і підприємств. Можливо, вона ринкова, можливо, навіть обґрунтована, але в переважній більшості рівнянам від того не легше. У співвідношенні цієї ціни до середніх зарплат та пенсій у Рівному ситуація виглядає взагалі катастрофічною. Якщо за звичайну квартиру доведеться платити 2-3 тисячі гривень за опалення та гарячу воду щомісяця, то можна лише уявити фінансову діру у кожному сімейному бюджеті.
Субсидії стануть рятівним колом теж далеко не для усіх, бо отримати їх зможе лише обмежене коло людей. До прикладу, не отримають їх власники квартири, де за останній рік купили холодильник, телевізор чи меблі більш ніж за 14,5 тисячі гривень, або таку ж суму сплатили за навчання. Не буде субсидії, якщо у вас є ще одна житлова нерухомість, або дві машини. Без допомоги залишаться квартири, що здаються в оренду. Будуть складності із субсидією у середньозабезпечених людей та приватних підприємців.
Що ж можна зробити і що влада Рівного мала робити вже давно? Відповідь насправді є лише одна — іти шляхом, яким пішла ціла Закарпатська область та інші міста України й навіть Рівненщини. Там дозволили людям встановлювати автономне опалення. В Ужгороді, який лише наполовину менший за Рівне, ніяких центральних котелень із кілометрами неутеплених труб вже нема з 2012 року. І звичайні розрахунки підтверджують, що там люди платять за такі самі квартири, як у рівнян, в 3-4 РАЗИ МЕНШЕ. Середня ужгородська двокімнатна квартира в опалювальний місяць споживає 100-140 кубів газу при індивідуальній автономці. Коштувати за новими цінами це буде від 680 до 950 гривень, а не 2500-3000, як при центральному теплопостачанні в Рівному. Чи це не привід робити те саме у нас?
Звісно, в цьому є ряд технічних складнощів, пов'язаних із газовими та електричними мережами, але їх можна вдосконалювати.
1. Місто може ефективно допомагати людям і вкладати кошти у вдосконалення газових мереж будинків для автономного газового опалення. 2. Місто може допомагати встановлювати додаткові електричні трансформатори для однієї чи кількох багатоповерхівок для електричного автономного опалення. 3. Місто може допомогти із встановленням окремої котельні на різних видах палива для цілого будинку.ВИСНОВОК: Місто може не витрачати бюджет на купівлю дорогих лічильників, наприклад, які рахують прибутки «Рівнетеплоенерго», а вкласти ці гроші в мережі, щоб дозволити людям автономне опалення. Більше того, тоді і держава може не витрачати 1500-2000 гривень субсидії на кожну середньостатистичну квартиру, а цю ж суму витрачати на безпосередню допомогу людям на обладнання та мережі. Бо субсидії можна платити роками, а мережі та обладнання міняються один раз та мають граничну ціну і постійну енергоефективність. Саме тому я наголошував ще у своїй програмі, що ми мусимо зробити поступовий перехід на автономне опалення там, де це технічно можливо. І робити це треба було вже давно, хоча і сьогодні розпочинати не пізно. Але для цього треба ВОЛЯ ВЛАДИ МІСТА. Однак так як просувалася з боку цієї влади приватна компанія-монополіст «Рівнетеплоенерго» і як вона постійно оберігається, в мене є величезні сумніви, що ця воля існує. Ми і далі платимо значно більше за квадратний метр, ніж жителі Хмельницького, Тернополя, Вінниці та інших міст. Але це не привід розчаровуватися. Можливість переходу на значно дешевше автономне опалення існує, і досвід Закарпаття це підтверджує. Просто треба захотіти і розпочати цей процес. Розпочати з окремого будинку, вулиці або мікрорайону. Тоді вкупі із заходами енергоефективності ми можемо вийти на результат кратної економії коштів для кожної рівненської родини. Треба розуміти, що від процесу переходу міста на автономне опалення втратять великі прибутки деякі впливові провладні люди та структури. Але їх одиниці, а нас 250 тисяч… Тому ВОНО ТОГО ВАРТЕ! http://4vlada.com/blogs/993/49526
