Долар став найпопулярнішою світовою валютою наприкінці 1940-х років. «Слабкий» долар не вигідний нікому. Втім, як і надмірно «сильний» долар. Тому що сьогодні, окрім долара, немає реальних претендентів на роль головної світової валюти.
До початку першої світової війни роль світової валюти виконував британський фунт стерлінгів. Проте він втратив цю роль приблизно в 1918 році. До початку другої світової війни на звання головної валюти світу претендували французький франк, американський долар, британський фунт. На початку 1930-х років до цього змагання приєдналася німецька марка. Друга світова війна обрушила марку. Великобританія і Франція, країни, які перемогли у війні, проте, опинилися в тяжкому становищі: їхні економіки були зруйновані, а великі колоніальні володіння погрожували початком безлічі війн за незалежність. Лише США — єдина зі світових супердержав — вийшли з війни сильнішими, ніж були до її початку. США стали найбільшим кредитором світу, американська економіка становила половину світової. На частку США припадало три чверті всього золота, що знаходилося в сейфах державних банків країн світу. У результаті, долар замінив золото як головну міжнародну валюту і набув першорядної ролі у світовій торгівлі й інвестиціях. Початок цьому було покладений в 1944 році на конференції в містечку Бреттон Вудс — світові держави погодилися зробити долар основою повоєнної монетарної системи. США обіцяли ввести фіксований курс долара до золота — $35 за унцію і долар фактично замінив найдавнішу і найпоширенішу валюту — золото. Проте згодом ситуація змінилася. Початок був покладений війною у В’єтнамі, коли адміністрація США девальвувала долар для того, щоб оплатити військові витрати. У 1960-ті — 1970-ті роки інфляція в США серйозно підірвала популярність долара у світі. У 1971 році був введений «плаваючий» курс долара стосовно світових валют (з 1945 року курс був постійним), і «золота складова» долара зменшилася на 20%. У 1985 році адміністрація президента Рональда Рейгана створила слабкий «Долар Рейгана». Для цього США одержали підтримку від індустріально розвинених країн «Великої П’ятірки» (які нині стали «Великою Вісімкою») і почали процес здешевлення долара стосовно головних світових валют. За два роки долар подешевшав на 50% стосовно німецької марки і японської єни. Результат — обсяг американського експорту за цей же час зріс на 22,2%. Історія свідчить, що значні коливання курсу долара стосовно світових валют виникали, у тому числі, і в результаті підписання багатосторонніх угод між головними світовими економічними державами. Наприклад, у 1978 році в Токіо була підписана угода, яка знижувала світові митні тарифи. До моменту підписання цієї угоди експорт США впевнено зростав, а курс долара знижувався. Після підписання цього документа почався зворотний процес — долар почав зростати, а експорт, відповідно, падати. Цю тенденцію зупинив «Долар Рейгана», якому було призначене недовге життя. У 1987 році країни «Великої Шістки» домовилися сповільнити темпи зниження курсу долара. Долар, що зміцнився, сприяв бурхливому розвитку міжнародної торгівлі. Інвестиційні операції в економіки інших країн, у переважній більшості випадків, відбувалися і відбуваються в доларах, що ще більше підвищило стабільність цієї валюти. Відомий фінансовий аналітик Роберт Самуельсон вважає, що не існує економічної теорії, яка б точно могла пророкувати долю долара. Причина проста — відсутність достатньої кількості даних для аналізу. До кінця 1940-х років у світі не існувало грошової одиниці, яка б виконувала подібні функції. Крім того, у світі відсутній якийсь єдиний фінансовий центр, який визначав би долі валют і національних економік. Історія показує, що лише один чинник може серйозно вплинути на популярність долара у світі — висока інфляція в США.
