Рукола поєднує кілька ароматів: перцю, горіха і гірчиці. Вона має своєрідний злегка кислуватий з невеликою гостротою смак. Цей смак і аромат обумовлені наявністю в ній ефірних олій, зокрема гірчичної. Ще з часів Римської імперії в Середземномор’ї руколу вважають афродизіаком. В Італії її називають «віагрою для бідних».
Від дотику з металом рукола окислюється, тому при приготуванні страв її краще не різати ножем, а рвати руками. З цієї ж причини страви з руколою потрібно з’їдати відразу після приготування.
У складі руколи дуже багато кальцію, необхідного для формування та оновлення кісткової тканини, заліза, без якого порушуються кровотворні функції й може виникнути анемія, магнію, марганцю, калію, фосфору, цинку, який відповідає за оновлення клітин і підтримання молодості, рибофлавіну, тіаміну, вітамінів А, С, В6.
Пряне листя руколи багате клітковиною, тому страви з нею швидко дають відчуття ситості. Рукола має низьку енергетичну цінність і прискорює обмін речовин, тому така популярна серед тих, хто хоче схуднути.
Завдяки високому вмісту вітамінів, макро- і мікроелементів рукола є найсильнішим енергетиком, вона швидко приводить у тонус організм людини, підвищує працездатність, нормалізує водно-сольовий баланс і запобігає розвитку онкологічних хвороб. Також вживання руколи корисно для нервової системи: компоненти, що містяться в ній, надають м’яку заспокійливу і седативну дію, що перешкоджає руйнуванню нервових клітин. Рукола має сечогінний і дезінфікуючий вплив, полегшує стан при подагрі, запальних процесах у нирках і сечовивідних шляхах. Вона покращує стан шкіри, нігтів і волосся.
Аскорбінова кислота, яка міститься в цій рослині, перешкоджає негативному впливу вільних радикалів на клітини організму. Саме тому вживати руколу рекомендують людям, що страждають на гіпертонічну хворобу або тромбофлебіт.
