Про те, що велике добре бачиться на відстані, довели київські архітектори з «Діпроміста», які взялися за нелегку роботу складання Генерального плану Рівного. І ось нарешті після того, як замовник — міська рада — змогла заплатити за нього всі кошти (а це близько 200 тисяч гривень), підрядники презентували спочатку на містобудівній раді, а потім «майбутнє міста» затвердили на сесії депутати Рівнеради.
Генплан — це не лише величезні карти та томи пояснювальних записок із грифом «таємно». Це — документ, який пізніше дозволить підприємцям та інвесторам проводити будівництво в місті без виснажливих депутатських дебатів, майже в автоматичному режимі. Головний архітектор проекту Тетяна Губенко (до речі, лауреат Державної премії) каже, що Рівне — в числі небагатьох українських міст, в яких такий документ вже є. — Міська влада керується планом для визначення нових напрямків житлового будівництва, доріг, розвитку інженерних мереж (тепло-, водо-, газопостачання), визначає зону спільних інтересів міста і навколишніх районів, — розповіла пані Тетяна. — Після Генплану необхідно буде затвердити правила забудови, схеми розташування автозаправок і, нарешті, план «червоних» ліній, які визначають вулиці міста. Що дасть прийняття таких документів? Насамперед, значне спрощення процедури надання земельної ділянки під будівництво для підприємців. — У підприємців з’явиться більше впевненості в тому, що рішення про надання їм землі під будівництво ніхто не змінить, — говорить пані архітектор. — Крім того, коли ви зразу зможете взяти в довгострокову оренду ділянку і ваші наміри не розбігаються з вашими можливостями будівництва, ви зможете користуватися послугами іпотеки, отримуючи кредит під заставу землі. На думку киян, у Рівного є величезний туристичний потенціал, місто є центром важливого туристичного району України і тому передбачили проектанти будівництво нових готельних комплексів. Північ міста залишиться промисловою — там розміщені багато підприємств, які є шкідливими, тому будувати «спальні райони» там не будуть. Незважаючи на те, що навіть за оптимістичними прогнозами, кількість рівнян зменшиться (через двадцять років нас буде, в найкращому випадку, 226 тисяч проти 250 тисяч сьогодні), житлове будівництво повинне розгорнутися з новою силою, небаченою навіть для планів Михайла Горбачова, котрий обіцяв кожній радянській сім’ї окреме житло. Кожна рівенська сім’я, впевнені архітектори, повинна мати свій будинок або квартиру. Тому шість з половиною тисяч будинків або тринадцять тисяч квартир повинні з’явитися в місті за двадцять років на території у 750 гектарів. І якщо нині на рівнянина припадає 17 метрів квадратних житлової площі (це вдвічі менше, ніж в Європі), то через двадцять років на кожного мешканця міста буде (тримайтеся!) аж 27 з половиною «квадратів». Міське сміттєзвалище після наповнення перенесуть, заплави Усті розчистять, влаштувавши Фестивальне поле, а між Басівщиною та Пагорбом Слави по периметру міста розмістять Дендрологічний парк і Ботанічний сад, створивши «зелене кільце» міста. Соборну «розв’яжуть» через влаштування альтернативного проїзду по вулиці Степана Бандери, влаштують, крім існуючого, ще два автовокзали — на Боярці та поблизу залізничного вокзалу. Молокозавод знесуть і розмістять на його території розважальний комплекс. Це тільки дещиця із запропонованого проектом. — Рівне володіє науковим, промисловим, туристичним потенціалом. Місто дуже привабливе для інвесторів, — впевнена Тетяна Губенко. — Якби всі можливості розумно поєднати, то генеральний план може стати реальністю. Напевне, пані Тетяна має рацію — їй, висококласному фахівцю з Києва, видніше. Але 1,3 мільярда гривень задля втілення генплану Рівне навряд чи віднайде і за сто, не те, що двадцять років. І справа не в можливостях, кваліфікованих людях — вони є. Можливості потрібно «розумно поєднати», а з цим у нас завжди були проблеми. «Я знаю, місто буде, я знаю, садам квітувати», — ентузіазму радянського поета можна лише позаздрити.
