Міжнародні експерти з боротьби з терором по гарячих слідах оцінюють операцію російських спецслужб у Північній Осетії.
Джон Макаліз, колишній офіцер британського спецназу САС: «У мене таке враження, що вони (російські спецслужби) хотіли проникнути туди й вбити «поганих хлопців», а не врятувати дітей». Жоржі Монтейру, португальський спеціаліст з ведення переговорів зі звільнення заручників: «Для вирішення таких ситуацій звичайно потрібно багато часу — тиждень, два, три. Неможливо нічого досягти за короткий термін, особливо коли маєш справу з такими впертими людьми. Час — ось головне, а в цьому випадку, як мені здається, його було занадто мало». Х’ю Макменнерс, колишній офіцер САС: «Російський уряд дуже хотів, щоб операція розвивалася і закінчилася, як заплановано. Вийшло навпаки. Я думаю, що в політичному сенсі це катастрофа. Що стосується остаточного числа загиблих, то, боюся, воно виявиться невтішним. Пробачте за песимізм». Ітай Гіль, ветеран ізраїльського антитерористичного підрозділу: «Легко критикувати збоку, і немає нічого складнішого, ніж мати справу з терористами-камікадзе. На мій погляд, головне — це врятувати якнайбільше людей. Оцінити той хаос, що ми спостерігали по телебаченню, я зможу тільки тоді, коли дізнаюся остаточну цифру втрат». Ельмар Тевессен, німецький експерт з тероризму: «У мене відчуття, що штурм почався раптово, під час евакуації тіл загиблих сталося щось незаплановане. Довелося реагувати миттєво. Найгірше те, якщо кількість жертв виявиться значною, терористи і співчуваючі їм вважатимуть це своєю перемогою». Уілф Оуен, експерт з оборони й безпеки: «Все вилилося в перестрілку в дусі Дикого Заходу. Гули автомобілі, навкруги бігали цивільні. Це мало було схоже на скоординовану військову операцію». Тім Ріплі, експерт з оборони й тероризму, університет Ланкастера: «Президент Путін відомий своєю жорсткістю. З огляду на його репутацію, я не здивуюся, якщо це все-таки був штурм будинку. Що стосується реакції Заходу, то вона буде здебільшого проросійською. Ми чимось зобов’язані росіянам за їхню підтримку у війні з терором, а ісламським фундаменталістам ми не зобов’язані нічим. У 90-ті роки подібні атаки підірвали авторитет Бориса Єльцина, і вони (чеченці) сподіваються повторити це знову». Алекс Стендіш, редактор оборонного збірника «Джейн»: «Я боюся, що Путін, як і в жовтні 2002 року в Москві, найбільше піклувався про свою репутацію сильної особи. Насамперед йому хотілося продемонструвати, що поступок не буде. Що стосується цивільних осіб, які потрапили між молот і ковадло, то, боюся, для нього це не головна турбота». Генерал Греміслав Кемпінський, перший командир польського спецназу «Грім»: «У даному випадку мова йшла про дітей, і ті, хто готував операцію, повинні були це враховувати. Жертви серед дітей викликають вкрай негативну міжнародну реакцію, а міжнародна реакція важлива для росіян, особливо коли справа стосується Чечні. Головне питання: чи було це запланованим штурмом, чи результатом непередбаченого розвитку подій усередині захопленої школи?». Марк Уайт, спеціаліст консалтингової фірми з питань безпеки Pilgrims Group, Лондон: «Спецслужби повинні бути готові до застосування сили з самого початку. Вони повинні бути готові атакувати швидко, якщо події будуть несприятливими. І якщо вони вирішили, що їм випав шанс захопити будинок і звільнити заручників з мінімальними втратами, вони могли ним скористатися, навіть якщо переговори ще продовжувалися».
