За останній рік про Валерія Богуцького на Рівенщині активно говорили двічі. Першого разу, коли він у серпні на довиборах в облраду по Дубенщині з величезним відривом переміг свого конкурента з «Нашої України». Вдруге, коли він теж несподівано для багатьох після оголошення результатів першого туру президентських виборів подав у відставку з посади голови Дубенської райдержадміністрації. Тоді про нього заговорила вже вся Україна з легкої руки опозиційного тоді «5-го каналу». Нині п.Богуцький знову в центрі уваги. Причиною стали оприлюднені ним заяви на сесії Рівенської облради та створення нової фракції, яку він же й очолив. Дехто вже назвав цю фракцію опозиційною, хоча її лідер так не вважає.
— Пане Валерію, то чим було зумовлене рішення створити в облраді нову фракцію «Конструктивна дія»? — Як і решта моїх колег, які увійшли до фракції, я бачив перед собою три шляхи: піти у фракцію старої влади, піти в «Нашу Україну» або залишатися самим собою. Найкращим мені здалося — спробувати залишитися самим собою. Саме цей шлях я й обрав. Думаю, що й мої колеги діяли з тих самих міркувань. Фракція, яку ми створили, не є ні опозиційною, ні провладною. Багаж знань та досвіду, який ми маємо, дозволяє нам давати оцінку діям влади достатньо фахово, неупереджено і конструктивно. Зрештою, будь-яка влада робить помилки, і будь-якій владі не зашкодить конструктивна незаполітизована критика. — Але хіба у діях нової влади немає нічого хорошого? — Завжди є якийсь позитив, але завжди хочеться, щоб того позитиву було більше, а негативу — менше. Тим паче, гадаю, ми всі чекали від нової влади чогось більшого, хіба ні? Принаймні сам я, перебуваючи у дні революції на Майдані в Києві, трохи інакше уявляв собі деякі дії майбутньої влади. Хоча зрозуміло, що треба ще дати якийсь час і уряду, й адміністраціям на місцях, але певні тенденції мене непокоять і насторожують вже сьогодні. Якщо говорити про нашу обласну владу, то в мене особисто викликає занепокоєння сам стиль керівництва. По-перше, я вважаю, що будь-які дії влади мають бути в площині закону, а не якоїсь революційної доцільності. По-друге, мене вкрай дивує, як нова влада вирішує кадрову проблему. Достатньої кількості підготовлених фахівців у неї нема. Особливо на місцях. Це об’єктивна проблема, яку треба визнати. Але зараз, стежачи за багатьма призначеннями, я інколи просто розводжу руками: на посади йдуть люди, які не мають жодного практичного досвіду. Часто такий новий начальник, не встигнувши обійняти керівне крісло, звільняє усіх заступників, які добре знають справу і могли б йому лише допомогти. На мою думку, це абсолютно хибний шлях. Наслідки не забаряться і будуть вони невтішними для всіх: для влади, для людей, для області в цілому. Коли хтось заявляє про черги претендентів на посади, то мені стає смішно. У те, що є черги невігласів, я повірю, але не професіоналів. Тому будь-яке призначення на керівну посаду має проводитись за тендером. І нова влада має зараз унікальний шанс втілити такий принцип. — Цим і була викликана заява про тиск і переслідування чиновників, які були симпатиками іншого кандидата в президенти, озвучена вами на сесії облради? До речі, саме ту заяву дехто вважає проявом вашої «опозиційності». — Справді, та заява стосувалася й практики нових призначень. Це була заява від імені двох фракцій, але озвучувати її довелося мені. Насправді у тій заяві нічого аж такого опозиційного не було. Просто у нас всі бояться сказати щось усупереч владі. З іншого боку, і влада не вміє нормально реагувати на критику. Тому зараз я вже навіть не виключаю якогось наїзду різних контролюючих органів на ті підприємницькі структури, до яких маю відношення. Прикро переживати розчарування від дій нової «народної влади», але те, що зараз на Рівенщині чиниться тиск на чиновників різного рангу, — факт. І, на мою думку, це виглядає дуже несолідно, я б сказав навіть дико. Тим паче, що державні службовці — це здебільшого люди далекі від політики. Вони просто завжди робили справу. А зараз їх мало не всіх називають «злочинцями», «слугами злочинного режиму» і т.п. Це — за межею здорового глузду. Сьогодні я вже по багатьох своїх знайомих бачу, а це люди з різних сфер, які самі були на барикадах і тут, і в Києві, що вони просто розгублені. Дехто з них відкрито запитує — чи правильний вибір ми зробили? Для того, щоб зупинити ці негативні процеси, і була створена «Конструктивна дія». — Добре, але після призначення керівником Дубенського району багато хто вважав вас ставлеником Миколи Сороки... — Якщо дивитися на керівників районів, як на ставлеників керівника області, то можна й мене назвати ставлеником Сороки. Хоча за Конституцією України голову райдержадміністрації призначає Президент, але подання робить голова ОДА. Не приховую, з Миколою Сорокою я був знайомий задовго до призначення. Я був у колі тих, кого він знав. Але, гадаю, не це відіграло основну роль, а передовсім мій фаховий рівень і моя компетентність як ефективного менеджера. Скажу відверто, у мене тоді не було якогось великого бажання ставати головою Дубенської РДА. Іще точніше — мною не керували жодні корисливі мотиви. Наприклад, я одразу відмовився від службової квартири в Дубні, яку мені пропонували купити за бюджетні кошти. Відмовився від службового авто, бо звик їздити на своєму авто. І їздив тільки за свій кошт. І сьогодні ніхто не закине мені, що я запустив руку в районний бюджет. Цього не було, і всі про це знали. Єдина безперечна вигода і головний мій здобуток — це унікальний новий досвід, краще усвідомлення деяких процесів у державі, які мені до того були відомі лише опосередковано, краще усвідомлення людських проблем. Вважаю, мені вдалося зробити багато корисного на своїй посаді. Принаймні вибори до обласної ради стали саме свідченням підтримки населенням мене, «ставленика Сороки». І де? На Дубенщині — цитаделі рухівських та патріотичних настроїв. — Якщо позитивні зрушення були, то що зумовило вашу відставку з посади голови райдержадміністрації? — Як тоді, так і зараз я сповідую один принцип: державний службовець не повинен бути політичною фігурою. Сам я ніколи не був членом жодної партії й на довиборах в обласну раду не заявляв про симпатії до якоїсь партії. Мене тоді, до речі, не підтримувала жодна політична сила, але, незважаючи на це, я отримав 70 відсотків голосів мешканців Дубенщини, а мій основний конкурент, за яким стояла фактично вся опозиція і блок Ющенка — 30. Безперечно, я сам був вражений тим результатом і відчував глибоку вдячність до мешканців району. Тому, коли у першому турі президентських виборів мій Дубенський район «найгірше» проголосував за Віктора Януковича, я вирішив, що мені пора йти. Я написав тоді заяву про відставку, щоб не кривити душею перед самим собою і головне — щоб не зраджувати своїх виборців. Я думаю, вони мене зрозуміли.
