Кадрова революція, започаткована ще колишнім головою облдержадміністрації, дається взнаки. Бо, як відомо, є у революції початок, немає у неї кінця. Останній тиждень ще раз підтвердив бажання теперішнього керівництва Рівенщини позбутися «зайвих» у владі людей. Пасьянс, який так довго розкладався, здається, скоро «зійдеться». Карти ляжуть на свої місця — про це свідчать останні кадрові «розклади».
Із звільненням — змирилися, з формулюванням — ні Не пройшло і півроку, як Президент України, воюючи за свої повноваження в столиці, врешті знайшов час і підписав розпорядження щодо звільнення трьох голів райдержадміністрацій Рівенщини. Свої посади з формулюванням «за неналежне виконання службових обов’язків» втратили Василь Багній, Юрій Вовк та Григорій Шумейко — керівники Сарненського, Радивилівського та Млинівського районів відповідно. Саме з таким формулюванням подання на ім’я Віктора Ющенка ще влітку минулого року написав голова облдержадміністрації Віктор Матчук. І за цей час думку свою не змінив. Адже на колегіях ОДА чи не найбільшу порцію критики отримував «бютівець» Григорій Шумейко, діставалося від Матчука і представнику УНП Юрію Вовку, а Василя Багнія, за його ж запевненням, пан голова просто ігнорував. Керувати районами у таких умовах було, звісно, не зовсім комфортно. Василь Багній, зокрема, запевняє, що очікував на таку розв’язку: — Я не здивований таким розпорядженням Президента, адже давно чекав на нього. Я сам був готовий написати заяву на звільнення. Знаю справжні мотиви обласного керівництва — Сарненський район дуже привабливий для не чистих на руку людей, а я сам не крав й іншим не давав. Юрій Вовк свого звільнення теж давно очікував: — Мене вразив не сам факт, а формулювання, з яким мене звільнили — аморальне та непрофесійне. Адже у цілому район спрацював добре. І за економічними показниками на Радивилівщині спостерігається позитивна динаміка. Тож буду оскаржувати це розпорядження у суді саме через незгоду з формулюванням «за неналежне виконання службових обов’язків». Такі висловлювання своїх, тепер уже колишніх, підлеглих Віктор Матчук називає голослівними заявами та політичною тріскотнею: — Прийняті рішення мають виконуватися. Про їх законність чи незаконність можна говорити лише після рішення суду відповідної інстанції. Ці керівники з покладеними на них обов’язками не справлялися. А те, що хтось щось очолював під час виборчої кампанії, не є виправдальним аргументом. Мене насамперед цікавить робота. До речі, незабаром відбудеться колегія ОДА за підсумками роботи 2006 року, після якої, я не виключаю, можуть бути прийняті рішення про звільнення тих голів райдержадміністрацій, яких на цю посаду приймав вже я. Також Віктор Матчук повідомив, що вже визначені кандидатури й зроблені відповідні подання на заміщення вакантних посад голів РДА в Гощанському, Острозькому і Млинівському районах.
Двоголовий район Що ж, можемо тільки побажати успіху пану Вовку в нелегкій його справі оскарження у суді. І навіть суд можемо підказати, де шанси його, як і всіх його однопартійців, будуть більшими. Бо те, що може вийти, якщо колишній керівник району подасть позов, вже відомо. Ось у понеділок рішенням Рівенського районного суду було поновлено на посаді голови Рівенської райдержадміністрації попереднього керівника району Петра Поліщука. Суд мотивував своє рішення тим, що в діях пана Поліщука не було жодних корупційних діянь, власне, через які його і зняли з посади майже півроку тому. А інших підстав для звільнення голови суд (на відміну від Президента) не знайшов. Відразу ж, наступного дня, поновлений голова заніс до відділу кадрів РДА рішення суду і свою трудову книжку. Після чого приступив до виконання своїх прямих обов’язків. Районні чиновники, які не звикли до такого двовладдя, ще й такого «двовекторного», м’яко кажучи — в розгубленості. Оскільки невідомо, кого тепер з двох голів потрібно слухатися. Щоб не прогадати. Натомість самі керівники району, незважаючи на наявність тільки одного, досить тісного для двох голів службового кабінету, почувають себе непогано. А з ситуації, що склалася, намагаються навіть жартувати. Петро Поліщук, «поновлений» голова Рівенської районної державної адміністрації: — У понеділок рішенням Рівенського районного суду мене було поновлено на посаді голови райдержадміністрації. Суд не знайшов у моїй роботі ознак корупційних діянь, через які обласна адміністрація зробила подання до Секретаріату Президента із проханням про моє звільнення. Крім того, суд не знайшов жодних інших законних підстав для мого звільнення. У вівторок я заніс рішення суду в районну адміністрацію і повідомив пана Никитюка про те, що приступаю до виконання своїх обов’язків. Він відреагував на це досить спокійно. Наскільки мені відомо, на одній з нарад того дня він навіть повідомив працівників про рішення суду і пожартував, що з будь-яких робочих питань тепер можна звертатися до обох голів. Зрештою, це не його проблема і не моя, оскільки перед тим як звільняти мене з посади Секретаріат Президента мав провести відповідне службове розслідування, підтвердити чи спростувати факти корупційних діянь, у яких мене звинувачували, і вже після цього приймати відповідне рішення. Цього зроблено не було. Тож тепер нехай і розплутують цей вузол. А до того часу, я думаю, що ми з паном Никитюком ніяких шоу влаштовувати не будемо і нормально керуватимемо районом удвох. Михайло Никитюк, «призначений» голова Рівенської районної адміністрації: — Відверто кажучи, мене ця ситуація зовсім не дивує. Якщо у нас в країні можуть бути два-три міністри в одному міністерстві, стільки ж прокурорів на одній посаді, то чому не може бути два голови районної адміністрації. Головне, аби мешканцям району від цього було краще. Цю проблему в першу чергу має вирішити Президент. А з тим рішенням суду, яке мені у вівторок показав пан Поліщук, я порадив йому поїхати до Києва і там розбиратися. Я законослухняний громадянин — Президент мене призначав на цю посаду, відповідно, я буду виконувати свої обов’язки до того часу, поки не буде другого розпорядження глави держави про моє звільнення. Лише у такому випадку я звільню займаний мною кабінет.
Семанів проти китайців нічого не має Як бачимо, одне тільки розпорядження нічого змінити не може. Люди — не пішаки, яких розумний гросмейстер згідно з якимось, навіть хорошим, планом розставляє на свій розсуд. От і кадрові зміни у медицині Рівенщини, започатковані два роки тому Мирославом Семанівим, тривають. Цього разу в центрі чергового скандалу, пов’язаного із звільненням, опинився сам пан Мирослав. 25 січня голова облдержадміністрації Віктор Матчук підписав розпорядження з досить простенькою назвою — «Про Семаніва М.М.», згідно з яким його звільнили з посади головного лікаря Рівенської обласної клінічної лікарні. Щоправда, вже за кілька днів Рівенський районний суд призупинив дію цього розпорядження і Мирослав Семанів продовжує залишатися у своєму керівному кабінеті. Хоча облдержадміністрація вже подала підготовлену заздалегідь апеляцію. Справжні неприємності для Мирослава Семаніва виникли після того, як групі лікарів обласної лікарні таки вдалося домогтися приїзду доволі серйозної комісії з Києва. Ще у жовтні 2006 року двадцять лікарів підписали заяву на ім’я голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтеєвої, а згодом схожий лист за підписом уже 24 медиків отримали і нардепи з колишньою рівенською пропискою Павло Сулковський та Василь Берташ. Оскільки всі отримувачі скарг є представниками Партії регіонів, то Мирослав Семанів одразу зробив висновок, що його «замовили» з політичних міркувань: — Сулковський з Берташем вийшли на віце-прем’єра Табачника і той дав вказівку створити комісію, яка мала б знайти проти мене компромат. Адже насправді мене звільнити з посади практично немає за що. Так, я звільняв порушників дисципліни, але це ж було елементарне наведення порядку в лікарні. Окрім того, у скарзі вказано, що я відкрито недолюблюю інші національності. Але ж ви знаєте, що я проти японців, китайців чи, скажімо, бразильців ніколи не виступав. Комісія, яку очолила заступник директора Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ Мирослава Жданова, працювала в обласній лікарні майже тиждень, і, зрештою, на столі керівництва облдержадміністрації з’явився документ, що факти, наведені у заяві скаржників, «в основному підтвердились». Зокрема, вказувалось, що призначення Мирослава Семаніва і на посаду головного лікаря обласної лікарні, і начальника управління охорони здоров’я ОДА відбувалося з порушенням законодавства. Відзначили перевіряючі й «напружений мікроклімат» у колективі й навіть помітили його заляканість. Знайшли члени комісії й чимало інших «гріхів», найважчий з яких полягав у «порушенні правил обігу наркотичних речовин» в обласній лікарні. Тож у висновку, підписаному першим заступником міністра МОЗ, чорним по білому вказувалось, що Мирослав Семанів «не відповідає вимогам займаної посади головного лікаря». Проте форсувати події в облдержадміністрації не стали. Можливо, півтора місяця чекали на приїзд екс-міністра охорони здоров’я, а нині радника Президента України Миколи Поліщука — саме він свого часу підписував папери, що стосувалися кар’єрного злету Мирослава Семаніва. Після 40-хвилинної особистої зустрічі з головним лікарем пан Поліщук зізнався лікарям-бунтівникам, що його, вочевидь, ввели в оману, коли подавали документи на призначення Семаніва начальником управління — підлеглі, мовляв, винні. Зрештою, ознайомившись із ситуацією, що склалася в обласній лікарні, Микола Поліщук таки порадив Віктору Матчуку звільнити Мирослава Семаніва і вже наступного дня з’явилося відповідне розпорядження. Тим часом медики, котрі написали скаргу на свого керівника, наголошують, що в їхніх діях немає жодного політичного підтексту. «Ми хочемо займатися не політикою, — запевняє лікар-невролог Лариса Обуховська, — а лікувати хворих. Однак вже півроку цього робити не можемо. Натомість ходимо на роботу з адвокатами, адже мусимо захищати свою людську гідність». Лікар-кардіолог Лариса Черначук вважає, що Мирослав Семанів зробив лікарів заручниками політичних розборок: «Чому ми повинні дивитися на людину в першу чергу не як на пацієнта, а розмірковувати, чи, бува, він не є «ворогом українського народу»? Автори звернення також наголошують, що зверталися за допомогою «нагору» зовсім не за партійною приналежністю — адже просили втрутитись у ситуацію і голову ОДА Віктора Матчука, і голову обласної ради Олександра Данильчука, і голову постійної комісії з питань охорони здоров’я обласної ради Віру Кобилянську: «Найбільше прислухалися до наших прохань Сулковський та Берташ. Але хіба ми винні, що всі народні депутати від Рівенщини є членами Партії регіонів?». Новину про ухвалу суду в лікарні сприйняли спокійно. Ті, хто завжди тягне руку «за» будь-якого начальника, вкотре переконалися, що обережність та витримка у таких питаннях ніколи не зайві, а бунтівники запевняють, що страху перед паном Семанівим вони вже позбавилися. А сам «призупинений» головний лікар переконує, що своїм опонентам уже «віддячив»: — Усім, хто мутить воду і не дає нормально працювати лікарні, я навіть видав премію. Щоправда, ввесь колектив отримав по двісті гривень, а вони — по тридцять українських срібняків. Важко сказати, хто правий, а хто винуватий у цьому конфлікті. І що завтра вирішить «мукачевський районний» чи «печерський» або якийсь ближче розташований суд. Можна було б на це не зважати: нехай собі скубуться! А якщо завтра раптом заболить? Якось страшно лягати у лікарню, де працівники ледь не відкрито ворогують з начальством і за це отримують премію не 200 (які, звісно, не вирішують проблем лікарських родин), а нещасних 30 гривень, яких не вистачить навіть на проїзд у пошарпаному рівенському тролейбусі.
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
