Від часу закінчення «холодної війни» у світі було розв’язано 50 війн. Деякі з них продовжуються й досі. Одну з останніх війн — війну США і Великобританії проти Іраку — виправдовували насамперед уявною наявністю забороненої зброї масового знищення. Твердження, яке не витримує ніякої критики з міжнародно-правового погляду, яке до того ж виявилося брехнею. У той же час, аж ніяк не брехнею, а кривавою реальністю є застосування в більшості інших із 49 війн дотепер ще дозволеної зброї масового знищення.
Від часу закінчення «холодної війни» у світі було розв’язано 50 війн. Деякі з них продовжуються й досі. Одну з останніх війн — війну США і Великобританії проти Іраку — виправдовували насамперед уявною наявністю забороненої зброї масового знищення. Твердження, яке не витримує ніякої критики з міжнародно-правового погляду, яке до того ж виявилося брехнею. У той же час, аж ніяк не брехнею, а кривавою реальністю є застосування в більшості інших із 49 війн дотепер ще дозволеної зброї масового знищення. Щорічно жертвами гвинтівки G-3 виробництва німецької збройової кузні — компанії «Heckler & Koch», російського «Калашнікова» та іншої так званої малої зброї стають понад півмільйона людей. Дитяча гуманітарна організація ООН Unicef відмовилася від цього необразливого визначення й охрестила поширене в усьому світі знаряддя вбивства «зброєю масового знищення». Бездіяльність світової спільноти в справі боротьби проти цієї форми масового знищення перебуває у волаючому контрасті із заклинаннями з приводу уявної загрози, яку, мовляв, представляє собою ядерна, хімічна або бактеріологічна зброя масового знищення. Особливо в цьому плані звертають на себе увагу США. Вони є лідерами з виробництва малих видів озброєнь і їх поширення у своїй власній країні, а також у їх легальному і незаконному експорті. І ніхто інший так активно не перешкоджав досягненню угоди і прийняттю обов’язкових і ефективних заходів хоча б для обмеження контрабандної торгівлі малими видами зброї, як Вашингтон, незважаючи на всю його риторику. Цей скандал, проте, не може служити відмовкою для інших держав. Ніхто не заважає, наприклад, уряду Німеччини нарешті повністю реалізувати усі свої обіцянки, пов’язані з планом дій ООН, прийнятим у 2001 році, й навіть піти далі. Так, Берлін міг би, щонайменше, подбати про те, щоб гвинтівка G-3 позбулася свого тривалого панівного положення серед найпоширеніших в усьому світі й найефективніших видів зброї масового знищення.
