Безнадійний борг у виплаті зарплатні, за «вибивання» якого зі збанкрутілих чи узагалі зниклих підприємств щосили борються управлінці усіх рівнів, за понад п’ять років боротьби перетворився на стабільний баласт. Нині він у нашій області вимірюється 3,6 мільйонами гривень. Нещодавно в область з Києва надійшло 200 тисяч гривень для виплати безнадійних боргів у зарплатні колишнім працівникам уже неіснуючих сільгосппідприємств, однак ця сума надто далека від потрібної для повного погашення боргу.
Безнадійний борг у виплаті зарплатні, за «вибивання» якого зі збанкрутілих чи узагалі зниклих підприємств щосили борються управлінці усіх рівнів, за понад п’ять років боротьби перетворився на стабільний баласт. Нині він у нашій області вимірюється 3,6 мільйонами гривень. Нещодавно в область з Києва надійшло 200 тисяч гривень для виплати безнадійних боргів у зарплатні колишнім працівникам уже неіснуючих сільгосппідприємств, однак ця сума надто далека від потрібної для повного погашення боргу. За існуючою нині процедурою, після визнання судом підприємства банкрутом призначають арбітражного керуючого, який має розпродати майно і погасити борги. Однак не у всіх є що продавати. У таких випадках, як повідомила спеціаліст державної госпрозрахункової установи «Рівенська філія агенції з питань банкрутства» Алла Рижа, господарський суд виносить ухвалу про списання боргу. Це означає, що колишні працівники своїх давно зароблених грошей просто не одержать. Не поспішає й держава приймати та погашати заборговану зарплату банкрутів. У період президентської передвиборчої кампанії міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв роздавав такі обіцянки, однак реальністю вони не стали.
