Нещодавно «РВ» писала про викрадення з приміщення Млинівської художньої школи восьми картин радянських живописців. Злодії уночі залізли в приміщення художньої школи, виламавши вікно, і взяли найцінніші з картин.
Міліція за фактом вчинення крадіжки, що завдала значної шкоди, одразу порушила кримінальну справу. Подейкують, що серед викрадених полотен є картина радянського художника Миколи Глущенка, можливо, саме це й спонукало міліцію порушити справу. Очевидно, викрадачі мали вказівку, що саме брати, а отже, є й замовник полотен, адже картини — товар вельми специфічний. Приміщення школи ніким не охороняється і навряд чи його будуть охороняти, бо й музеї в нашій області охороняються не всі. Хоча вони володіють незрівнянно більшими цінностями: колекціями іконопису різних епох та шкіл, живопису, скульптури, рукописами, стародруками, художніми виробами з металу, зброї тощо. За даними обласного управління міліції, із понад десятка музейних закладів, розташованих на території області, підрозділи Державної служби охорони, як того вимагає закон «Про музеї та музейну справу», охороняють лише п’ять. Коштів на охорону не вистачає. Тим часом, за даними видання «Українська правда», цьогоріч в Україні пограбованих музеїв стало вдвічі більше, ніж було у 1998-му. Якщо тоді по всій країні обікрали 23 музеї, то в березні цього року їх стало уже 55. На сайті МВС можна ознайомитися з каталогом культурних цінностей, викрадених з українських музеїв, заповідників та колекцій протягом 1999-2009 років. У ньому — близько 1000 позицій, є чимало витворів образотворчого мистецтва, в тому числі і картин радянських художників, і сучасних українських. Є у переліку ікони та предмети релігійного культу. На щастя, експонати рівненських музеїв до цих переліків не потрапили. І хоча проблема охорони музеїв є загальною, а не регіональною, директори музеїв воліють на цю тему не говорити, бо вважають, що її обговорення може стати «наводкою» для злодіїв. — Я працюю в Рівненському обласному краєзнавчому музеї з 1987 року і випадків крадіжок з музею не пригадую, — каже директор музею Олександр Булига. — До Рівненського музею я пройшов практику у багатьох ленінградських музеях. Я б не став порівнювати наш музей з ленінградськими — він має інший напрям колекціонування та експонування. Ніякого порівняння немає і у фінансуванні та кількості відвідувачів. Щороку основні фонди музею поповнюють до 500 одиниць, їх привозять з експедицій та археологічних розкопок, а також передають нам установи та організації. Раніше музею експонати дарували, але зараз подарунки — це рідкість. Музей та його відділи — літературний музей Уласа Самчука та Музей бурштину, мають декілька рівнів охорони. Це штатні охоронці, доглядачі залів, охоронно-пожежна сигналізація, відеоспостереження. Я побував у кількох музеях Німеччини та Польщі і цікавився цим питанням. У різних країнах музейна охорона влаштована по-різному, але скрізь вона є здебільшого непомітною. Та і в них пограбування музеїв також бувають. У нашій країні питання охорони музеїв, по суті, типове, і найкраще — це вироблення єдиної державної політики щодо охорони. Музей як установу я порівняв би з банком, тільки музеї зберігають національно-культурну спадщину, а банки — фінанси. Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України звертає увагу на те, що у провідних національних музеях останнім часом не було жодної крадіжки, а найменш захищеними від крадіжок є саме невеликі провінційні музеї — районні та міські. За останні 10 років в Україні пограбували 40 регіональних музеїв. Водночас у музеях Києва крадіжок практично не буває. Та навіть якщо музей має можливість поставити сигналізацію та відеоспостереження, є так званий внутрішній ворог, тобто людина добре обізнана, що й де у музеї знаходиться і яка його цінність. У таких випадках дуже складно вирахувати винного. Вочевидь, хтось добре знав, де і які картини висіли і в Млинівській художній школі. Якщо серед викраденого справді була картина Миколи Глущенка, то робота цього художника нині може коштувати не менше 10 тисяч доларів. Полотна Глущенка, до речі, в останні роки викрадали з кількох українських музеїв, здебільшого — невеличких провінційних. Гроші на справжню охорону у них знайшлися тільки після крадіжок. Загальний стан захищеності українських музеїв Міністерство культури і туризму характеризує так: зростання цін на світовому ринку на предмети старовини, антикваріату і твори мистецтва спричиняє збільшення пограбувань музеїв та заповідників. Зняття охорони музеїв через борги та загострення криміногенної ситуації в державі загрожують втратою рідкісних і цінних музейних предметів та музейних колекцій. Торік начальники облуправління міліції та управління Державної служби охорони в Рівненській області звертали увагу голови облради Олександра Данильчука на недостатню охорону музеїв. Вони пропонували звернутися до Кабміну стосовно збільшення асигнувань зі Стабілізаційного фонду, додавали розрахунки вартості послуг з охорони на рік. На таке звернення облради Мінфін відповів, що видатки на культуру і мистецтво щороку «загалом збільшуються», а значить, у державі в цьому питанні все гаразд.
