Коли влада належить обом

1977 0

Ми у соцмережах:

Заступник міського голови Світлана Богатирчук-Кривко та колишній голова Костопільської райдержадміністрації, а нині директор з персоналу Костопільского заводу скловиробів Михайло Кривко разом ось уже майже дев’ять років. Обоє — люди доволі відомі в області не тільки завдяки перебуванню на керівних посадах в органах виконавчої влади, а й через депутатську діяльність. Адже вони були депутатами обласної ради минулого скликання, і цього разу до обласної ради за списками від Народного блоку Литвина пройшла Світлана Богатирчук-Кривко. Втім, п. Світлана відмовилася від обласного депутатства, завдяки чому в обласну раду потрапив її чоловік. Натомість вона обрала депутатство міське. Про «закулісне» життя депутатського подружжя Кривків — у розмові зі Світланою Богатирчук-Кривко та Михайлом Кривком.

— Як ви познайомилися і коли вирішили бути разом?п.Світлана: Ми знаємо одне одного ще з 80-х років. Спочатку між нами існувала взаємна симпатія. А вже потім, років через 15 після першого знайомства, ми вирішили бути разом. На той час нам уже було близько сорока років і в матеріальному плані ми мусили починати усе з нуля. Певний час ми «притиралися» одне до одного. Втім, думаю, те, що ми разом — це просто доля. Вона вела нас одне до одного. — Розкажіть про ваших дітей. Чи не ворогують вони між собою за вас?п.Михайло: Ми жартуємо, що у нас шестеро дітей. Це двоє моїх доньок від першого шлюбу, двоє Світланиних синів теж від першого шлюбу, а також невістка — дружина Світланиного сина, та онук. Мої дівчата — студентки. Обоє навчаються в Острозькій академії. Катя у цьому році закінчує магістратуру за спеціальністю «право», Крістіна — першокурсниця, навчається за спеціальністю «фінанси». Сини Світлани працюють на ВАТ «Рівнеазот» спеціалістами у відділі зовнішніх економічних зв’язків. Старший Ігор після служби в армії вступив до Інституту слов’янознавства на спеціальність «міжнародна інформація», а після його закінчення прийшов на «Рівнеазот». Сюди привів і молодшого Петра працювати, дізнавшись, що є вакансія. Петро закінчив гуманітарний університет за спеціальністю «економічна кібернетика» і сам, без нашої допомоги, влаштувався працювати.п.Світлана: Наші діти нормально ладнають між собою. Мій молодший син навіть доньку Михайла Петровича за куму взяв. Петро взагалі дуже несподівано одружився. То ми після цього жартома дітей застерігаємо: «Давайте встановимо графік: одне весілля на рік, бо більше — це вже забагато». Звичайно, ми підтримуємо своїх дітей і морально, і матеріально. Вони до нас часто навідуються. А онука називаємо нашою спільною дитиною. Інколи нас запитують, чому ми не наважуємося народити спільну дитину. Ми відбуваємося поясненням: «Щоб не сварилися між собою, тобто «щоб твої й мої не били наших». До речі, Міша — ідеальний батько. Його дівчата до нього звертаються з найменшими проблемами. — Які у вас стосунки з попередніми чоловіком та дружиною?п.Світлана: Ми для них, думаю, явно негативний образ. Однак я гадаю, Михайло завжди поважатиме жінку, яка народила йому двох дітей, а я так само завжди ставитимуся з повагою до свого першого чоловіка, від якого маю двох синів. Наш приклад, тобто повторне одруження — звичайно, не кращий для наслідування. Краще одразу одружитися вдало. Втім, коли я вперше виходила заміж, була дуже молода і на той момент ще не встигла розібратися у тому, яка людина має бути зі мною поруч. Це вже зараз я знаю, що найкраще жити з тим, хто тебе розуміє.п.Михайло: А я думаю, що хіба дітям було б краще, якби ми з попередньою дружиною продовжували жити разом і постійно сварилися на їхніх очах?п.Світлана: Мій син сказав: «Мамо, я собі шукатиму таку дружину, щоб у нас стосунки були такі, як у вас з Михайлом Петровичем». Взагалі ж досвід попередніх сімей нам багато дав. Ми стали менш конфліктними. Адже з часом розумієш, що коли хочеш жити з цією людиною, потрібно дрібниці їй пробачати, при потребі переводити все на гумор. Приміром, розкажу, як я викорінювала звичку в Михайла сідати за кермо після випитої чарочки. Я з ним уклала жартома угоду, мовляв, за кожен такий випадок він мені купує нові туфлі. Дуже допомогло, і за рік я з туфлями добряче «піднялася» (сміється). Звісно, буває, що обоє з роботи приходимо накрученими, сердитими. Але Михайло зразу йде до телевізора, я — на кухню. Проходить хвилин 10-15 і ми відходимо, заспокоюємось. Продовжуємо далі нормально спілкуватися. Інколи й депутатські питання обговорюємо вдома. Для прикладу, я після сесії «нападаю» на Михайла: «Ти чого за водоканал сьогодні не голосував?». Починаємо сперечатися. Але, на щастя, ми дуже схожі. Обоє швидко спалахуємо і так само швидко відходимо. — Хто у вас у домі господар?п.Михайло: У нас не господар, а господиня. Вважаю, що хтось повинен вирішувати глобальні проблеми, на зразок вводити війська в Ірак чи ні, а хтось керувати домом.п.Світлана (до чоловіка): Тобою не дуже покеруєш. А взагалі мені дуже подобається накривати на стіл, балувати Михайла. Спочатку він був «колючий», як їжачок, поки я розтопила лід у ньому. Інколи подруги мені дорікають: «Але ти його балуєш!». А я отримую задоволення від того, що у мого чоловіка все напрасоване, що він не голодний і головне — завжди поспішає додому.п.Михайло: О, моя дружина дуже смачно готує! Особливо я люблю голубці з квашеної капусти в її виконанні. — Пані Світлано, готуєте самі чи маєте домогосподарку?п.Світлана: Все роблю сама, тільки за клумбами вже зараз не доглядаю. У нас біля дому дуже великі клумби. Ввесь Костопіль на них задивляється, коли зацвітуть. Раніше я сама їх обробляла, хвилювалась, щоб не соромно було перед людьми. А зараз наша сусідка (вона сидить вдома з маленькою дитиною) за ними доглядає. — А ви, пане Михайле, чим балуєте дружину?п.Михайло: Роблю їй майже щоранку апельсиновий сік-фреш. — Чому ви живете в Костополі, а не у Рівному?п.Світлана: А де жити у Рівному? Діти нас «вижили». Ще я, коли працювала начальником міського управління освіти (це при міському голові Володимирі Морозі), отримала трикімнатну квартиру в Рівному. Зараз у ній живуть обидва мої сини, невістка, внук, ще й мій племінник. А в Костополі у Михайла будинок. Це, правда, не палац, як часто про нас розповідають, а звичайний одноповерховий будинок, в якому є вітальня, спальня, кабінет та дві кімнати для гостей. Взагалі, я вважаю, якщо чоловік до 50 років не збудував дім, то це — не справжній чоловік. Мій Михайло дім збудував. Я років п’ять впиралася, не хотіла їхати до Костополя. А тепер щодня о сьомій ранку виїжджаю і вже, здається, по дорозі до Рівного знаю кожне дерево і травинку. Кажуть, за милим поїдеш і на край світу (сміється), то я поїхала за ним до Костополя. Щоправда, Михайло не вважає Костопіль краєм світу. Для нього це місто — друга столиця України. — Хто у вас вдома сміття виносить?п.Михайло: Я, звичайно. Це мій священний обов’язок. Я вигулюю собаку і разом виношу сміття. Взагалі ж мій обов’язок створювати відчуття надійності, турбуватися про дружину. Інколи я у неї й водієм «підпрацьовую». Світлана ніколи не використовує службовий автомобіль у вихідні. Вона у цих питаннях дуже «правильна». Лише якщо в місті проводяться якісь заходи, на яких вона мусить бути присутня, то використовує службове авто. Буває, їздить зі мною уже на нашому автомобілі на футбол, але коли у театрі вистава, тоді її черга у розвагах: я йду з нею до театру. Ходимо разом у філармонію, часом у Київ їздимо на концерти відомих виконавців. — Який у вас автомобіль? Він ваш власний?п.Михайло: Ми маємо сімейний бізнес — будівельну фірму, яка займається будівництвом у Костополі. Очолює її моя рідна сестра. Тож для поїздок я використовую «Мерседес» нашої фірми. — Ви, пані Світлано, завжди дуже елегантно одягнені. Самі добираєте вбрання?п.Світлана: Так, сама. Але обов’язково раджуся з чоловіком.п.Михайло: Світлана має знайомих продавців у «Гранд-базарі», бутіках, у яких дізнається про ту чи іншу нову партію товару. Вона набирає у них різних речей і влаштовує вдома переді мною дефіле. Я дивлюсь і оцінюю: підходить їй вбрання чи ні. Коли скажу, що годиться, Світлана його носитиме. — І багато грошей ваша дружина витрачає на вбрання? Ви встановлюєте для неї якусь межу?п.Михайло: Ні, такої межі в нас немає. Ми грошей, як кажуть, «у панчоху» не складаємо. Тож коли дружині потрібно обновити гардероб, я не заперечую. Адже добре знаю, якщо жінка не поновлюватиме час від часу свій гардероб, у неї псуватиметься настрій.п.Світлана: Багато речей я собі шию. Адже публічність вимагає, щоб вбрання було не «базарним», тобто не таким, яке носять усі. Шию одяг у Маргарити Нечаєвої, Лізи Чумак.п.Михайло: А ось по парфумах для Світлани я спеціаліст. У нас взагалі склалося так, що для неї парфуми я підбираю, а для мене — вона. Щоб купити їй нові парфуми, раджуся зі спеціалістами парфумерних відділів, запитую, що у них нове з’явилося, цікавлюся у подруг дружини, чи підійде їй той чи інший аромат. — Чи правда, що пані Світлана щодня запрошує додому перукаря, щоб зробив їй зачіску?п.Михайло: Ніколи не запрошує. Зачіску вона сама щоранку укладає. Але користується послугами перукаря з перукарні «Версаль», що в «Гранд-базарі». — Хто у вас ходить у магазин чи на базар по продукти?п.Світлана: Нині це не проблема. Сідаємо обоє раз на тиждень в автомобіль і їдемо закуповуватися в супермаркет. — Чи даруєте ви, пане Михайле, дружині квіти?п.Михайло: Вважаю, що квіти до 8 Березня чи на день народження — це банально. Дарувати квіти потрібно без приводу, адже жінці важлива увага. Світлана найбільше любить троянди, причому білі. Тож їх найчастіше і дарую. — Чи маєте ви охоронців, адже торік ваше житло пограбували?п.Михайло: А навіщо вони? Красти у нас особливо немає що. Тоді у нас після пограбування зникли з дому лише ноутбук та Світланині прикраси, які були не те щоб дуже цінні, а дорогі їй як пам’ять, серед них і подарунки від мене. — Чи не ревнуєте дружину до її успіхів? Адже вона займає посаду заступника міського голови і в списку кандидатур до обласної та міської рад була попереду вас.п.Михайло: Я не належу до категорії чоловіків, у яких успіхи дружини зачіпають чоловічу гордість. Навпаки — радію за Світлану і дивуюся тому, з якою відповідальністю, ретельністю вона ставиться до вирішення того чи іншого питання. Щодо списку до обласної ради, то я сам обирав у ньому місце. Був впевнений, що наша політична сила набере більше голосів. Адже наші перші десятки у списках — найпрофесійніші, тобто до них увійшли люди з досвідом роботи у владі. А Світлану включили у п’ятірку ще й тому, щоб серед чоловіків було й жіноче обличчя, тим паче, що вона — яскрава особистість. — Як ви домовлялися про те, хто в яку раду піде працювати? Дружина спеціально поступилася вам місцем в обласній раді?п.Світлана: Ні, я з самого початку планувала іти працювати в міську раду, адже це було і побажанням міського голови Віктора Чайки. А те, що Михайло потрапив в обласну раду через те, що я відмовилася від обласного депутатства, то просто так вже збіглося. Але якби постало питання про те, що треба поступитися місцем чоловіку, обов’язково це зробила б. Адже вважаю, що з таким досвідом і професіоналізмом, як у Михайла, він міг би йти і до Верховної Ради. До речі, Михайло пройшов і до Костопільської районної ради, але вирішив працювати в обласній.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також