Чотирикімнатна квартира у центрі міста на майдані Короленка, 3 пенсіонерці Валентині Коруновій дісталася у спадок від її покійного чоловіка, який отримав її свого часу, пропрацювавши на підприємстві «Азот» 35 років. Після смерті чоловіка, шість років тому, пані Корунова залишилася в квартирі зі своєю непрацюючою донькою і її неповнолітнім сином. Раніше проблем з оплатою комунальних послуг у пенсіонерки не виникало. Після останнього подорожчання її пенсії 360 гривень не стало вистачати, тож спробувала оформити субсидію і одразу наштовхнулася на бюрократичні проблеми.
— Я завжди вчасно сплачувала за комунальні послуги, — розповідає 70-річна пані Корунова. — Після того, як отримала останній рахунок за тепло, побачила, що моєї пенсії 360 гривень тепер ледь вистачає на те, щоб оплатити тільки одну цю послугу. Минулого місяця за неї мені нарахували 306 гривень. А крім тепла, ще потрібно заплатити за газ, за світло, за воду, треба за щось харчуватися, зрештою навіть купувати ліки. У мене є статус дитини війни, який гарантує мені 25% знижку на оплату усіх послуг. Вам не передати, чого мені коштувало, щоб просто поставити цей штамп у пенсійне посвідчення. Жінка бідкається, що тоді за півдня їй так витріпали нерви, що потім тиждень довелося пити різні пігулки. Втім, інспектор сказала їй, що більше ніяких довідок не потрібно, усю інформацію працівники соцзабезу передадуть у всі необхідні інстанції. Тобто залишиться лише отримати передбачені законом пільги. — Повірила людині на слово, а наступного місяця отримала рахунки за комунальні послуги без врахування пільг, — каже п.Корунова. — В «Облводоканалі» та «Рівнегазі» мені пояснили, що ніякої інформації вони про мене не отримували, тому щоб довести своє право на пільги, я маю обійти чимало різних інстанцій і зібрати купу довідок. Мій організм цього не витримав би, тому довелося забути про їхні пільги. Спробував би прожити на таку пенсію і отримати передбачені законом пільги, мій колишній сусід — міський голова Віктор Чайка, з яким ми прожили через стінку 28 років. Можливо, тоді стала б дійсно, як казав один з міністрів, ця процедура спрощеною. Наприкінці минулого року пані Корунова наштовхнулася на проблеми ще однієї «спрощеної» системи, щоправда, вже на отримання субсидії. Їй знову ж таки порадили зібрати чималу кількість необхідних для цього довідок. А потім, ознайомившись з тими довідками, сказали, що на субсидію жінка не має права. Відмову пояснили положенням, в якому зазначено, що прописана в квартирі сім’я, де є хоч одна непрацююча людина, не може претендувати на субсидію. — Хіба це нормально? — обурюється пенсіонерка. — Самі знаєте, як важко знайти зараз роботу. Донька намагалася, але підходящої роботи знайти так і не змогла. Тепер мені кажуть, що не маю права на субсидію. Мовляв, не можеш платити, то поміняй квартиру на меншу. Я їм тоді все висказала, хоч після такого спілкування знову підвищився тиск і довелося тиждень під наглядом лікаря приймати пігулки. А тепер вирішила, що не буду більше ні за що платити. Якщо вони поставили народ на коліна, то чому ми маємо їм прислуговувати. Нехай подають у суд, саджають, але я буду не одна така. Коментар начальника відділу субсидій Рівенського міськвиконкому Надії Павленко: — У відповідному положенні про надання субсидій дійсно є пункт, який забороняє призначення субсидій тим, у кого в квартирі прописаний хоч один непрацюючий член сім’ї працездатного віку. Тому в цієї жінки є декілька варіантів — виписати непрацюючу доньку, або якщо вона працює легально десь за кордоном, надати відповідну про це довідку. Чи стати на облік у центрі зайнятості і подати документи на отримання субсидії на розгляд спеціальної комісії. Якщо у неї вкрай важке матеріальне становище, ми навіть готові піти їй на поступки і не чекати передбачені положенням три повних місяці, поки її донька перебуватиме на обліку. Готові розглянути її документи вже через місяць. Але у будь-якому разі, щоб отримати субсидію, вона має пройти одну з вищезгаданих процедур. Інакше надати їй субсидію ми просто не маємо права.
