Останні кілька тижнів Маргарита Вологіна, відомий у Рівному підприємець, перебуває у лікарні. До медичного закладу жінка потрапила після того, як правоохоронці протримали її десять діб без води і теплих речей в ізоляторі тимчасового тримання, звинувативши у шахрайстві в особливо великих розмірах. Захисники пані Вологіної впевнені, що правоохоронці жодних підстав для порушення кримінальної справи і для затримання її не мали. Апелюючи документами, які правоохоронці, за словами адвокатів, чомусь вперто не хочуть брати до уваги, доводять, що їхня підзахисна сама стала жертвою шахрая.
Все почалося з ремонту Маргарита Вологіна одна з перших в Україні відкрила магазин ритуальних послуг, першою підписала офіційний контракт з Гонконгом на постачання штучних квітів. Її торгова марка «Далія» десять років займається оформленням весіль, серед яких і весілля доньки Юлії Тимошенко. Спеціалісти пані Вологіної брали участь і в організації похорону колишнього міського голови Рівного Віктора Чайки. У кабінеті жінки-підприємця чимало престижних відзнак і подяк, що свідчать про її успішну бізнесову, зовнішньоекономічну та громадську діяльність. Історія, що почалася три роки тому, суттєво підірвала не лише бізнес жінки, а й здоров’я. — У мене є два магазини ритуальних послуг, - почала розповідь Маргарита Вологіна. — Один на вул. Полуботка, а інший — на вул. Гагаріна, в якому три роки тому я вирішила зробити ремонт. Я звернулася до своєї давньої й досить впливової в місті знайомої Валентини Мартинчук. Зважаючи на її солідну репутацію, я без зайвих вагань довірила ремонт її протеже Євгену Сальку. Спочатку, як зізнається пані Вологіна, будівельники працювали навіть у вихідні. Її участь у цьому була мінімальною. Головне — вчасний розрахунок. Спочатку аванс, а по завершенні тих чи інших робіт — решта. Зважаючи на те, що обидві сторони були задоволені співпрацею, їхні стосунки стали більш товариськими.
Подруга і будівельник порадили купити склад Зважаючи на великі обсяги товару, на фірмі пані Вологіної завжди існувала проблема з нестачею місця. Тому їй постійно доводилось орендувати додаткові складські приміщення. А це додаткові витрати. Тому щоб зекономити кошти, жінка вирішила розширити власну базу. Тим більше, що і будівельник знайомий вже був. — Виїхавши зі мною на об’єкт, — продовжує розповідь пані Маргарита, — Євген почав відмовляти мене від цього задуму і запропонував придбати приміщення його знайомого — колишню пральню «Газотрону» на вул. Сірка. Спочатку я вагалась, оскільки ціна була досить високою. Переконала подруга, яка кілька разів телефонувала і радила не втратити такий шанс. Мовляв, є вже столичні покупці, але власник хоче продати це приміщення саме мені. Зрештою, я погодилася, взявши під цю будівлю іпотечний кредит у банку. Спочатку, каже пані Вологіна, коштів вистачало, але криза все зіпсувала. Тому їй довелось поступово згортати ремонтні роботи в магазині на вул. Гагаріна. Жінка припускає, що на цьому її співпраця з паном Сальком закінчилася б, якби взимку в другому магазині не прорвало трубу і вона поросила відремонтувати її. Сама ж полетіла в Гонконг у відрядження. — Коли я повернулася, — говорить пані Маргарита, — жахнулась. Всередині магазину все перерили, пооббивали. Так, не закінчивши один ремонт, мене «розвели» на інший, який робити не поспішали. Тим часом у магазині на вулиці Гагаріна стіни почали лущитись. Я неодноразово сварилася з цього приводу із Сальком, але безрезультатно. Остання робота, яку він мав мені зробити, — вивезти сміття зі складського приміщення та закінчити паркан. Це була умова банку, коли я подала документи на реструктуризацію кредиту. Частину сміття він вивіз, а решту залишив як було. Відповідно, я сказала, що заплачу, коли недоліки в магазині будуть усунені і робота буде повністю виконана. Замість того, щоб це зробити, він прийшов до мене з пропозицією побудувати на нещодавно купленому складському приміщенні другий поверх. Я заборонила, оскільки ні наміру, ні коштів для будівництва не мала. Зрештою, це заставне майно банку, і для таких робіт потрібно багато різних дозволів. Я ще тоді запитала в нього, чи, бува, він не намагається мене такими діями загнати у фінансову яму, на що він відповів, що я вже і так майже там.
За грошима приїхав з автоматом Майже на два місяці пані Вологіна змушена була відійти від справ, оскільки перенесла складну операцію на руці. Після лікарняного одразу полетіла у відрядження, а коли повернулась і приїхала подивитись на свій склад, то побачила там поспіхом зроблену цегляну кладку стін другого поверху. - Салько мені сказав, що він все-таки добудував склад і тепер я винна йому гроші, — продовжила розповідь жінка. - Після цього моє життя перетворилось на пекло. В магазині на вул. Гагаріна недоліки не усунув, у приміщенні на вул. Полуботка теж все закинув. Натомість періодично почав телефонувати мені, а згодом приїжджати і вимагати гроші за будівництво. Спочатку 30 тисяч, потім 70, а в кінці — 110 тисяч доларів. Зрозуміло, що платити за те, що не замовляла, я не збиралась. Натомість від своїх знайомих дізналася, що в міліції вже є подібні скарги на Салька. Після неприємних розмов по телефону, за словами моєї співрозмовниці, пан Салько на деякий час зник. З’явився лише під Новий рік ввечері під її офісом. Покликав її та працівниць на вулицю, дістав з автомобіля автомат і почав стріляти. За цим фактом пані Вологіна написала заяву до правоохоронних органів. — У міліції сказали, мовляв, чого ви злякалися, це ж «кіношний» автомат і кулі у ньому холості, — розповідає п. Маргарита. — На що я їм тоді відповіла, що ввечері, коли по тобі стріляють, не будеш думати, холості кулі чи ні. Згодом з’ясувались нові обставин: пан Салько поміняв двері, замки та вікна на моєму складському приміщенні, завів туди своїх працівників. Забрати приміщення мені вдалось лише 2 березня минулого року, коли я підписала договір з охоронним агентством «Арсенал». Всередині все було зруйновано.
Загадкова інвалідність Того ж дня, коли склад взяли під охорону працівники «Арсеналу», пані Вологіна разом зі своїм чоловіком та адвокатами запросила представників банку та експертіів, щоб провести обстеження заставного майна та скласти відповідний акт за фактом самоуправства. Туди ж приїхав і пан Салько. За словами жінки він поводився зухвало і всім погрожував: — Він телефонував своїми впливовими знайомими в правоохоронних органах, яким свого часу будував будинки. Називав мене аферисткою, кричав, що я винна йому гроші, і обіцяв забрати цю будівлю за борги. А коли дізнався, що ми їдемо до міліції писати заяву на його самоуправство, підійшов до нашого автомобіля і на очах у свідків вдарив ліктем по капоту, залишивши на ньому вм’ятину. Після чого пригрозив написати заяву в міліцію, мовляв, його збив автомобілем мій чоловік. Того ж вечора додому до пані Вологіної навідалися працівники ДАІ з проханням оглянути автомобіль. Пояснили, що цим автомобілем було збито людину, яка нині перебуває в лікарні у тяжкому стані. Потерпілим виявився Євген Салько. Згодом за цим фактом правоохоронці порушили кримінальну справу, а автомобіль забрали на штрафмайданчик. Нині ця справа перебуває в суді. — «Потерпілий» щоразу змінює свої покази, спекулює інвалідністю, яку він отримав нібито від удару автомобілем мого чоловіка, — розповідає п. Вологіна. — Причиною його інвалідності став розрив зв’язки ноги. Знайомі лікарі дивуються, оскільки отримати таку травму від удару автомобіля неможливо. А ще мені стало відомо, що подібна травма і на тій самій нозі кілька років тому в нього вже була. Тоді він теж мав тимчасову інвалідність, але згодом її не продовжив. Ми намагалися надати цю інформацію слідству, але слідча Михальчук, що розслідувала цю справу, її просто не брала до уваги. Цією кримінальною справою пан Салько не обмежився. Він написав кілька скарг, у тому числі й на те, що його нібито за моїм проханням побили. Але по всіх скаргах — відмови. Тоді він пішов іншим шляхом: у квітні минулого року проти мене за заявою приватного підприємця Євгена Салька порушують кримінальну справу — шахрайство в особливо великих розмірах. Мовляв, я винна йому 1 мільйон 300 тисяч гривень. За дивним збігом обставин першого слідчого змінили і віддали справу іншій слідчій — пані Михальчук, яка вела справу мого чоловіка.
Кримінальна справа Під час розслідування другої кримінальної справи в податковій з’ясувалося, що підприємець Салько жодних договорів з підприємцем Вологіною не має. Більше того, ПП Салько в період з 2004 по 2009 рік жодної діяльності не здійснював і податків не сплачував. За таких обставин, відповідно, ні найманих працівників, ні спецтехніки, ні ліцензії на здійснення будівельних робіт у нього і бути не могло. Натомість слідство цього не врахувало і порушило кримінальну справу на підставі експертизи, що зазвичай роблять для будівельних організацій. — Це взагалі нонсенс. Згідно з Податковим кодексом, сума робіт і послуг за усною домовленістю може бути не більше 100 гривень. Для решти потрібен договір, — говорить п. Вологіна. - А пан Салько намагається довести, що сума усної домовленості становить 1 мільйон 300 тисяч гривень. Для цього привів навіть кілька свідків-будівельників, яких ще навесні правоохоронці допитали. Салько намагається довести, що за власні гроші виконав роботи на цю суму, а я йому не заплатила. При цьому жодних підтверджуючих документів, що він як підприємець купував якісь будівельні матеріали, він не надає, оскільки їх просто не існує.
Десять діб за гратами Упродовж кількох місяців, стверджує пані Вологіна, по цій кримінальній справі ніхто не телефонував і не викликав. У листопаді минулого року, будучи у відрядженні, жінка по телефону від адвоката дізналася, що її викликають на допит. Тому повернувшись до Рівного, одразу поїхала до міліції, де на неї вже чекали з наручниками. З міськвідділу міліції Маргарита Вологіна вийшла тільки через 10 діб. За цей час її вперше допитали та офіційно пред’явили звинувачення. Після перебування в ІТТ пані Вологіна потрапила до лікарні. Нині вона перебуває на підписці про невиїзд, внісши заставу — майно вартістю понад мільйон гривень. Втім, і правоохоронці, і прокуратура вважають таку міру запобіжного заходу недостатньою. Кілька тижнів тому вони звернулися до суду з клопотанням змінити міру запобіжного заходу на взяття під варту. Аргументують тим, що пані Вологіна переховується від слідства, погрожує свідкам і потерпілому. - Суд першої інстанції не задовольнив клопотання слідчої міліції, — говорить пані Вологіна. — Вагомим аргументом став лист, який я отримала на свято Миколая зі штемпелем від 15 січня, а всередині — дві повістки до міліції на 8 та 9 січня. Тобто ці повістки слідча відправила заднім числом. Крім того, суд врахував той факт, що всі свідки і потерпілий по цій справі були допитані під протокол ще навесні. Тому мені тиснути на них просто не було сенсу. Рішення суду першої інстанції правоохоронці оскаржили в Апеляційному суді і тепер міський суд знову розглядатиме їхнє клопотання. Я розумію, що їм потрібно мене до розгляду справи, по суті, посадити за грати, щоб підстрахувати себе за те затримання мене на десять діб, для якого не було жодних підстав. І зрештою, тримання в слідчому ізоляторі стане додатковим методом тиску на мене. Я вже написала відповідні скарги на незаконні дії правоохоронців до Генеральної прокуратури, Уповноваженій з прав людини у Верховній Раді України та міністру МВС. Можливо, вищі інстанції нарешті поставлять крапку у справі, якої за всіма існуючими законами взагалі не мало б бути. Коментувати цю справу правоохоронці поки відмовляються. Посилаються на таємницю слідства. Таку ж позицію зайняла і міська прокуратура. Відмовився від коментарів і один з головних фігурантів цієї справи Євген Салько. Чоловік пояснив, що його адвокат вважає недоцільним на даний час для преси щось пояснювати.
