Коли екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка перевели з ізолятора СБУ в СІЗО на Лук’янівці, у той же день там побувала його дружина Ірина. Після чого з нею поговорив кореспондент «Сьогодні». Зустріч була призначена в штабі НУНС. Через вечірні затори в столиці Ірина спізнилася на кілька хвилин і ввірвалася в офіс, немов тайфун. Уявити собі цю енергійну жінку в білій норковій шубці, модних синіх штанях і на шпильках під стінами Лук’янівського СІЗО було просто неможливо. Проте вона відразу почала розповідати про свої враження: «Уявляєте, щоб передати своїм близьким найнеобхідніші речі, потрібно займати чергу о 4-й годині ранку!».
”Юра зовсім не термінатор. Пише вірші і вміє гарно освідчуватися в коханні!” — А які умови утримання були в ізоляторі СБУ? — У камері з двома ліжками він був один. Під стелею вікно з матовим склом. По суті, видимість вікна. Світло через нього майже не проникає. Навіть не видно, який час доби — день чи ніч. На суді чоловік сказав мені з посмішкою: я, звичайно, люблю на плоскому спати, але там вже надто «ріденький» матрац! А ще попросив передати книги і газети. Мовляв, інакше можна збожеволіти. До речі, Юра завжди багато читав. Особливо після того, як пішов з МВС. Не секрет, що в міністерстві він звик до шалених навантажень. А тут їх раптом не стало. Що було робити? Він вирішив усю свою енергію віддати читанню й аналізу прочитаного. В основному читав книги з історії й політики. Простіше кажучи, багато працював над собою. Думав про те, які зміни необхідні нашій країні, щоб вона стала повноцінною демократичною державою. — Зізнаюся, що в сказане ледве віриться. Ми знаємо зовсім іншого Луценка. Різкого, емоційного. Вітчизняні ЗМІ прозвали його термінатором... — Повірте мені, він зовсім не термінатор! Він такі вірші для душі пише! Так уміє тихо і гарно в коханні освідчитися... Просто в Юри загострене почуття справедливості. Крім того, він одержимий роботою і своїми ідеями. Якщо вважає, що необхідно щось зробити обов’язково, доведе цю справу до розуму. Навіть якщо всі навколо будуть його попереджати: це робити небезпечно! Цю частину свого характеру він взяв від батька — Віталія Івановича, на честь якого ми назвали свого другого сина. Ви, напевно, знаєте, що свекор обіймав посаду першого секретаря Рівненського обкому партії. І до нього далеко не всі добре ставилися. Тому що він сам трудився на знос й інших змушував. А коли СРСР розвалився, свекруха попросила мене зайти за ним на роботу і вивести його з обкому. Тому що на вулиці його вже чекали політичні противники. Я пам’ятаю, як ми з ним йшли, а вони кричали нам услід: «комуністична підстилка!» Але свекор високо підняв голову і не реагував на образи. Неймовірно сильна особистість! Та що там говорити. Дід Юри по батьківській лінії тричі Георгіївський кавалер. У другу світову війну він був вже у віці, але все одно пішов на фронт санітаром. І за іронією долі знайшов на полі бою свого старшого сина, в якого було тяжке поранення в живіт. Простіше кажучи, всі нутрощі назовні випали. Знаєте, що він зробив? Обробив усе спиртом, який їм видавали, сам зашив рану і врятував сину життя! Уявляєте, яка сила волі була в цієї людини?! Ось такі вони всі Луценки...
”Соратники Юри боялися, що їх посадять разом з ним. Тому хотіли відправити його за кордон” — Соратник вашого чоловіка по НУНС і генерал МВС Геннадій Москаль заявив, що у вашого чоловіка була можливість виїхати за кордон ще до затримання. Це правда? Чи Геннадій Москаль грає у свою гру і вже «відколовся» від НУНС... — Я не думаю, що Геннадій Москаль відколовся. Ні. Хоча він завжди був сам по собі — така яскрава фігура в політиці. Відзначу також, що всілякі натяки і пропозиції про від’їзд теж надходили не від Геннадія Геннадійовича. Чоловік казав, що йому навіть приносили книгу про статус біженця. Я тоді ще йому сказала: не ведися, це провокація. Втім, Юра і сам це розумів. — Хто саме вмовляв вашого чоловіка залишити країну? — Це були люди з нашого табору. Прізвища називати не буду. Чому вони це робили? Я думаю, справа ось у чому. Увага до Юрія Луценка дуже велика. Як з боку суспільства, так і з боку міжнародних організацій. І всі розуміли: коли його посадять за грати, його оточення може піти за ним. Багато хто цього боявся. Але відкрито вийти з НУНС не наважувався. Тому і намагалися в такий спосіб позбутися лідера і відвести погрозу від себе. — Ширяться розмови, що проти Юрія Віталійовича збираються ще порушити кримінальну справу за розтрату державних коштів під час святкування Дня міліції і проведення огляду духових оркестрів... — Я знаю, що є з цього приводу фактова справа. Хоча День міліції — це абсолютно офіційний захід, на який приїжджали поздоровляти працівників органів внутрішніх справ перші особи держави. Про що тут може йти мова?! Знаєте, які чоловіку претензії пред’являли в рамках цієї справи? Як з’ясувалося, їм не сподобалося, що міліція витратила гроші на медалі, які високопоставлені чиновники вручали правоохоронцям, і квіти! Правда, абсурд? До речі, за всі роки незалежності України цей день не відзначали тільки одного разу — цього року, при новому главі МВС. Та про що говорити! На Юру, як на новорічну ялинку, нанизують всі обвинувачення, які тільки можуть придумати... — Скажіть, будь ласка, а як тісно Юрій Віталійович спілкувався зі своїм водієм Леонідом Приступлюком, через якого проти нього і порушили кримінальну справу? Ця людина дійсно була його близьким другом? — Він був просто водієм. Гарним, виконавчим. Більше мені сказати нічого. Я його послугами не користувалася — сама добре керую автомобілем. Взагалі, я хочу вам сказати, що політичні качелі багато чому нас з чоловіком навчили. Коли ти на вершині — тебе поздоровляють люди, з якими ти ходив у ясла. А в період, коли впав з коня, далеко не всі здороваються. Тому ми дуже обмежили коло друзів за останні роки. Тим більше в це коло ніколи не входив водій. — Як ви прокоментуєте несподіване переведення Юрія Віталійовича з ізолятора СБУ в Лук’янівське СІЗО? Як ви думаєте, чому було прийнято таке рішення? — Слідчі кажуть, що так призначено за законом. Але я думаю, що в такий спосіб чоловіка просто хотіли принизити. Як кажуть, змусити його опустити голову. Але я впевнена, що зламати Юру нікому не вдасться. Він у нас боєць! — А хто конкретно його прагне принизити? — Відповідь на це запитання очевидна. Це справа рук нової української влади. Більше того, все, що сьогодні відбувається з моїм чоловіком, я розцінюю як помсту з боку Партії регіонів. Ще до президентських виборів представники цієї політичної сили вкрай негативно й абсолютно безпідставно висловлювалися на адресу чоловіка і всієї нашої родини. А тепер беруть реванш. Ці люди нічого не забувають... — Ірино, назвіть прізвища. Можливо, Борис Колесников? Пам’ятаю, будучи перший раз главою МВС, Юрій Луценко відправив його за грати на 4 місяці... — Я думаю, що це загальна помста багатьох представників ПР. Члени цієї політичної організації вміють діяти командою. Ставлять перед собою мету і планомірно її досягають. У цьому і полягає їхня сила. Те, чого не вистачало «помаранчевим».
”У мого сина рак щитовидної залози. Я не розумію, як у людей тільки духу вистачило заявити, що він був п’яний!” — Ви думаєте, що скандал в аеропорту Франкфурта-на-Майні теж був провокацією? — Звичайно! Згадайте, як «регіонали» тоді облили брудом мого чоловіка і сина Сашка. Я досі не можу зрозуміти, як у цих людей тільки духу вистачило заявити на одному з телевізійних шоу, що мій син був п’яний! Вони ж прекрасно знали, що в 2007 році йому поставили страшний діагноз — рак щитовидної залози. Як, втім, і про те, що після операції з видалення щитовидки наш син живе на гормонах. А за три дні до цього інциденту знову піддався опроміненню в одній з австрійських клінік. Його тоді так сильно нудило, що він досі не може їсти ті продукти, які їв у ті дні. — Ви знайомі з Віктором Януковичем? У вас немає бажання з ним зустрітися? — Ні, особисто я з ним не знайома. Тільки на одній з офіційних зустрічей стояла неподалік від нього. Тоді і звернула увагу на цього високого, імпозантного чоловіка. До речі, чоловік завжди відгукувався про Віктора Федоровича як про сильну особистість. І цього року на день народження чоловіка я йому сказала: твій рівень політика визначає статус твоїх ворогів — чим сильніші вони, тим сильніший і ти. — Ви натякаєте, що Юрій Луценко міг бути затриманий за прямим наказом Президента? — Ні, я цього не стверджую. Але я думаю, якщо Президент дійсно є сильною особистістю, він не повинен боятися своїх політичних опонентів. Тим більше в нього в руках зараз зосереджена абсолютна влада. — На прес-конференції ви заявили, що в ув’язненні життю вашого чоловіка може загрожувати небезпека. Що конкретно ви мали на увазі? — Коли він був міністром, було порушено багато резонансних кримінальних справ. Відповідно, є люди, які хотіли б помститися моєму чоловіку за це. Наприклад, соратники покійного Максима Курочкіна. Згадайте, як він у суді обіцяв перегризти Юрію Луценку горло... Крім того, мене лякає той факт, що під формальним приводом боротьби з корупцією влада прагне якнайшвидше відправити чоловіка в зону. Як кажуть, щоб «не мозолив очі». Тим більше що за те, що там з ним може відбутися, по суті, вже ніхто відповідати не буде…
”Юлія Тимошенко мені не дзвонила. Я з нею не знайома” — А Юлія Тимошенко вам не дзвонила? — Ні, ми з нею особисто не знайомі. — Уже практично всі представники опозиції висловили протест із приводу затримки вашого чоловіка. Мовчить тільки екс-президент Віктор Ющенко. Чому? Усім відомо, що під час помаранчевої революції ваш чоловік був з ним на одному боці барикад... — Що вам сказати... Я навіть написала звернення до Віктора Андрійовича. Хотіла зачитати його на прес-конференції після суду, але через сльози, що нахлинули, не змогла цього зробити. Ось воно. «Вікторе Андрійовичу, я уявляю, як напередодні Нового року і Різдва ви протираєте ікони, що стоять у вашому будинку. Я уявляю, як ви п’єте чай з медом у колі своєї родини. Як ви вибираєте вишиванку... Але я хочу, щоб ви знали: ці свята ви зустрінете в колі своєї родини, і це буде єдина родина, що любить вас. Всі інші родини країни, які стояли за вас на Майдані і які дали вам владу в 2004 році, будуть вас проклинати. А моя родина — у першу чергу. Як найбільшого брехуна, зрадника і боягуза. Як найбільшу помилку українського народу. Тому що ви зрадили не тільки мого чоловіка, але і весь український народ. Я вам бажаю прожити новий 2011 рік з цими думками...». — Пробачте, але все сказане можна розцінювати як емоції. Що конкретно ви маєте на увазі, коли говорите, що Віктор Андрійович зрадив Юрія Віталійовича? — Було багато ситуацій, які показували чоловіку, що Ющенко зовсім не та людина, якою він його вважає. Але висновки Юра зробив тільки після розмови про мера столиці Леоніда Черновецького. Тоді чоловік прийшов до Президента і сказав йому: Вікторе Андрійовичу, ваша позиція стосовно мера неправильна. Вас люди не розуміють. Є багато фактів проти нього... А той відповів йому: не смій його і всіх інших чиновників у краватках чіпати. Мовляв, кинь свої ментовські штучки! До речі, ще в період, коли тільки обговорювалася кандидатура Віктора Ющенка як гаранта, я чоловіку говорила: він на посаді глави Нацбанку поводився як нарцис. Як же така людина, що бачить тільки себе і свої інтереси, зможе керувати країною в таку важку хвилину? Але він не чув мене. А потім, у 2007 році, Віктор Андрійович через главу свого секретаріату Балогу дав «фас» Генпрокуратурі. Мовляв, розберіться з Луценком. Тому що не міг керувати моїм чоловіком так, як йому хотілося. У результаті на Юру «повісили» 8 кримінальних справ! При цьому Віктор Ющенко не посоромився зателефонувати чоловіку, висловити співчуття і запропонувати допомогу, коли в нашого старшого сина Олександра виявили рак щитовидної залози! Я це пам’ятаю, тому що була присутня при цій бесіді. А Юра йому відповів, що в нього тільки одне прохання: дайте перепочинок і можливість побути зі своїм сином. Його через два тижні в Австрії будуть оперувати. Невідомо, буде він чи жити ні. Сказав також, що після повернення готовий відповісти по всіх справах і довести свою невинність. Той відповів: добре. Але вже через кілька днів з’явилося ще дві кримінальні справи. І чоловік метався між Австрією і допитами в Генпрокуратурі... — А що підштовхнуло вашого чоловіка стати соратником Юлії Тимошенко після розчарування у Вікторі Ющенку? — Напевно, її цілеспрямованість. Твердість. Чоловік говорить, що вона чоловік у спідниці. До речі, Юлія Володимирівна і Юрій Віталійович навіть у чомусь схожі. Наприклад, умінням вистояти і не зламатися в будь-якій ситуації. Домогтися своєї мети. Йти до кінця. Вести за собою людей. Крім того, у них багато спільного у світогляді. Думаю, що для чоловіка мало значення і протистояння Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко. Мені здається, екс-президент просто прибирав зі своєї дороги усіх, хто привів його до влади. Тому що розумів: сам він для цього майже нічого не зробив, і боявся тих людей, що знали, як це відбувалося. Так було і з Давидом Жванією, і з Порошенком...
