Юрій Собчук, на відміну від більшості рівнян, не має нагальних комунальних проблем: вирішує він їх сам, не йдучи на прийом до начальника жеку, не сподіваючись на старанність двірника — подвір’я у власному будинку із сином завжди підмітає, лад господарству дає самостійно. А живе він у тещиному будинку на вул.Огієнка. Натомість проблеми житла інших рівнян змушений вирішувати, бо така в нього посада — начальник управління житлово-комунального господарства Рівного. Що проблем у цій сфері багато — підтвердила й велика кількість звернень, що пролунали під час прямої телефонної лінії, яку влаштувала для спілкування рівнян з п. Собчуком редакція «Рівне вечірнє».
— Кажуть, за кордоном комунальні служби мають прибутки, у Польщі навіть б’ються за дозвіл вивозити сміття, існує конкуренція за ремонт доріг, обслуговування тепломереж тощо. Чому в нас не так? — У Польщі я був, бачив у Кракові найбільшу смітницю країни. Але у них сміття розбирають бомжі, як і в нас, здають його на переробку, миються, сідають у свої мерседеси і їдуть геть. Що ж до прибутковості нашого комунального господарства, то воно може дати прибуток лише при фінансовій підтримці з боку держави і коли людям будуть платити хорошу зарплату. Зараз ми розбираємося з будинком на вул. Шухевича, 18. Це «панелька» на 17 під’їздів, у деяких панелях 1-го під’їзду відсутня арматура. Проектний інститут зараз з’ясовує, як такий будинок могли здати в експлуатацію, хто його будував. Якщо підтвердиться те, що ми виявили, людей, які будували, треба буде садити у тюрму. Минулого року ми почали працювати на вул. Степана Бандери, 67-А — це перша «панелька» у місті, у ній розгерметизувалися усі шви, тече вода, від балконів відриваються шматки бетону. Торік ми частково відремонтували будинок, в цьому році продовжимо. Усі старі «панельки» поступово лягають на наші плечі. Скільки вони простоять після ремонту — будуть досліджувати проектні інститути, «панельок» у Рівному набудували багато. І наша служба має експлуатувати усе це. За кордоном якщо зроблять дорогу, то мають кошти на рік її утримання. У нас такого немає. Ми вибиваємо квартплату з людей і за ці гроші утримуємо будинки (а з 10 сімей платить сьогодні лише 6); капремонт і дахи робимо за бюджетні кошти. — Вас турбують мешканці аварійного будинку на вул. Шкільній, 69. Ми хочемо знати, за яким принципом ділили гроші на придбання квартир для нас, де вони і скільки часу ми ще будемо перебувати у цих катакомбах? — До 22 квітня цей аварійний будинок має бути звільнений. Відносно грошей відповідаю: ідіть у прокуратуру, ви ж мені погрожували своїми візитками, там вам скажуть, де гроші. 700 тисяч на відселення із будинку на Шкільній, 69 ми даємо. Але є сім’ї, які приписали туди маму і тещу, а тепер їм давай квартири по повній програмі. Ми змусили усі сім’ї, які мешкають у цьому будинку, підписати угоди про співпрацю. П’ять сімей знайшли собі квартири, 2 однокімнатні квартири старшим людям, які бояться, що їх обдурять, знайшли ми. Хто не захоче добровільно — будемо примусово відселяти через суд, «відрізати» газ. Ми надали можливість вибирати квартири. — Добрий день! Мене звати Микола. У четвер я йшов вулицею Князя Володимира від «Рівнеенерго», на пагорбі люди збирали сміття, певне, працівники жеку. Назбирали повні пакети, перейшли до річки і висипали усе на березі. — Я знаю, який ЖЕК там прибирає, ми знайдемо цих людей і вони будуть прибирати, як потрібно. — Юрію Антоновичу, ви пам’ятаєте такого Міклашевського? У квітні, травні та червні 2002 року я ходив до Чайки на прийом. Ми домовились, що він забере з-під вікон сміттєві контейнери, пообіцяв, що через місяць переставлять. Я пішов у ЖКП №3, а вони кажуть, що контейнери більше ніде поставити, привезли ще два. І стало їх чотири. — Я завтра буду у вас. Чекайте, заварюйте чай, усе вирішимо. — Віктор Тимофєєнко турбує, мешканець вул. Крушельницької, 62-А. Я за дорученням усього будинку телефоную. У підвалі нашого будинку відкрили перший у місті пункт прийому вторсировини — пляшок, макулатури, старих шин, а поряд — дитячий майданчик. Що не приймають — викидають у дворі. — Прийдіть до мене на особистий прийом, розберемося. — Чи триває ще експеримент з роздільного збирання сміття, який розпочав ЖКП №3? — Моя особиста думка як мешканця така: ми не доросли до роздільного збирання сміття. Як стимул людям роздали безкоштовно мішки для сміття, вони їх взяли, але розподіляти свої відходи їм ліньки, інтерес виявили хіба пенсіонери. — Мешканці з вул.Данила Галицького турбують. Три роки біля нас будують тротуар. За документацією за рік мали зробити, але й досі землею не підсипали. З одного боку тротуар закінчували, а з другого він почав руйнуватися, землю завезли — і скинули на тротуарі: болото, пройти неможливо. — Не хвилюйтеся, роботи закінчимо. — Колись на міському сміттєзвалищі мали будувати завод з переробки сміття. — Увесь світ відмовився від спалювання сміття, але американці усе ще пропонують Україні свої заводи для спалювання. Світ пішов шляхом переробки сміття або його захоронення, оскільки продукти згорання завдають великої шкоди довкіллю. У будівництво заводу з переробки сміття треба вкласти 2-3 мільйони доларів. Щоб він окупився, потрібні великі обсяги сміття, не такі, як у Рівному. — Я мешкаю на вул. Київській, 14, моє прізвище Медецька. Я живу тут півтора року, і за цей час на 5 поверсі жодного разу не було гарячої води. — Ми зараз інтенсивно ставимо по цілому місту інжектори — насоси, які перекачують гарячу воду і тепло по усьому будинку подібно до котлів автономного опалення, вони дуже компактні й ефективні. — Яка доля проспектів Миру і Князя Романа? — Так, проспект Князя Романа цілу зиму рили і клали труби до колектора, і за це нас можна ганити. Тепер будемо робити газони, заасфальтуємо. До проспекту Миру приступимо з наступного тижня. Посередині, де зараз стоять машини, буде зелена зона, зліва і справа — до 7,5 м смуги, буде гарно. Думаю, після того мешканці перестануть нас клясти. — За які гроші й хто ремонтуватиме? — За бюджетні. Після спілкування міського голови з міністром транспорту Георгієм Кирпою нам таки надійшли 300 тисяч гривень, які підуть тільки на дороги. Використаємо наш асфальт і тернопільську техніку. Так, журналісти нам закидали про неякісний ремонт, який зробили тернополяни. Наша помилка в тому, що ми залучили київський проектний інститут, який проектує усі дороги в Україні. Там зараз розглядають зразки того асфальту, що почав руйнуватися на Соборній після минулорічного ремонту. Ці спеціалісти погодилися з тим, що на ділянці Соборної достатньо такого шару асфальту, який поклали, вони ж здійснювали авторський нагляд. Бітум спеціально везли з Києва, армувальну сітку — з Німеччини, словом, усе робили по-науковому. Ось на вул. Княгині Ольги та на Міцкевича робили дещо по робітничо-селянськи, і погоджуємося, що в чомусь винні ми. Що ж до Соборної, то я вважаю, був поганий бітум. На перехресті вулиць Міцкевича, Чорновола і Соборної, де клали київський бітум, він і вилітає. — Яка перспектива у жеків? — У Рівному створений перший приватний ЖЕК, і є перспективи для створення нових. Для нашого міста прийнятні саме не товариства співвласників, а приватне обслуговування. Коли здаємо новенький будинок, то просимо людей, щоб створювали товариство, вони самі зможуть накопичити гроші на ремонт і у разі виникнення аварійної ситуації не буде потреби виносити питання на сесію, що завжди затягує справу в часі. Гадаю, що найприбутковіші будинки з часом розберуть на обслуговування приватники, але приватні будинки та старий житлофонд залишиться жекам. — Я мешкаю в однокімнатній квартирі на 6-й Гвардійській, 2. Дах постійно затікає, щодня начальник жеку обіцяє ремонт, але я, мабуть, його не дочекаюсь. У квартирі вже арматуру видно, по стінах тече, і ні взимку, ні влітку дах не ремонтують. Я мешкаю у цій квартирі вже 13-й рік, і мені тільки обіцяють. — Я вам обіцяю вперше: до червня ремонт зробимо. — Вас турбують мешканці будинку №14 на Набережній. Вам наші проблеми знайомі, бо ми неодноразово були на прийомах і в Сороки, і в Чайки, але віз і нині там. У під’їзд зайти неможливо. Труби течуть, покрівля — теж, каналізація забита. — Причину підтоплення вашого будинку зараз шукає проектний інститут. Може, він зробить дренаж навколо будинку чи щось інше. Ніхто його зі списку проблемних не викреслює. Будинок постійно підтоплюється, ми почали розбиратися, усі пориви ліквідували, але проблему не усунули. Колектор будемо ремонтувати. Але якщо кидати у каналізацію памперси, картоплю і все інше, то ніяка труба не витримає. Днями працівники жеку чистили труби на 6-ій Гвардійській, і все, що дістали, виклали перед дверима людей — для наочності. — Свого часу багато будинків лицювали плиткою. Зараз вона відпадає на голови. Як усунути цю проблему? — У Києві навколо таких будинків роблять спеціальний сітчастий ярус, на який падає плитка. Ми будемо робити так само, іншого виходу немає. — Ви якось говорили про непорядність деяких керівників жеків. — Є такі, що наобіцяють багато, а я виступаю крайнім. Ми будемо міняти кадри, шукати різні підходи. — Чи існує, на вашу думку, проблема громадського туалету в центрі міста? — Існує, і в проекті забудови центру міста передбачено підземний туалет. На мою думку, у центрі міста громадський туалет має бути безплатний. Поки що на великі свята з масовими гуляннями ми орендуємо три біотуалети у Львові.
