2007 рік був оголошений Президентом України роком української книги. За іронією долі саме у цей рік в обласному комунальному підприємстві «Рівнекнига» розгорілися неабиякі пристрасті, пов’язані зі зміною керівництва. Директор Микола Свердлюк, на місце якого призначили молодого керівника Юлію Хажанець, майже півроку боровся за своє поновлення на посаді. Врешті учора було прийнято рішення суду на його користь.
Микола Свердлюк пропрацював у «Рівнекнизі» 21 рік і сподівався, що й надалі керуватиме підприємством: — Тодішній голова облдержадміністрації Василь Червоній хотів, щоб я за власним бажанням звільнився з роботи. Відтоді на мене усіляко тиснули, добиваючись звільнення. Спочатку просто вимагали написати заяву. Потім усі можливі контролюючі інстанції перевіряли підприємство, в тому числі навіть прокуратура. Доходило навіть до того, що на прилавки магазинів нам підкладали «ліві» книги і ледь не під конвоєм мене, як злочинця, водили у наші книгарні. Втім, ніяких серйозних порушень у роботі не знайшли. 31 грудня торік у мене закінчувався контракт з облдержадміністрацією про призначення мене на посаду директора. І тодішній начальник обласного управління культури Петро Давидюк без погодження з керівництвом облдержадміністрації звільнив мене з посади, призначивши на моє місце Юлію Хажанець. Крім цього, зібравши колектив підприємства, сказав працівникам, що мене звільнено за корупцію. У колективі почалося переслідування людей, які виступили на мій захист. Тож я позивався з обласним управлінням культури з приводу звільнення й виграв суд. Тим часом заступник міського голови Світлана Богатирчук-Кривко повідомила, що міська влада збирається створити міське комунальне підприємство «Рівнекнига»: — Кілька місяців тому до мене підходили продавці з «Рівнекниги». Через існуючий на підприємстві конфлікт вони хотіли виходити із «Рівнекниги» і просили їм посприяти. Ми готові створити міське комунальне підприємство, яке займатиметься книготоргівлею. У цьому випадку ми точно знатимемо, що виділені під книгарні приміщення використовуватимуться за призначенням, а не створюватимуться у них кафе чи магазини іншого профілю. Ми також тоді зможемо контролювати, щоб у книгарнях продавали духовну, моральну літературу, а не якісь комікси.
