Демонстрація, маніфестація, пікетування чи ще який вияв протесту тільки тоді чогось варті, коли їх покажуть по телевізору. Реально організатори мають витратити набагато більше коштів і зусиль на показ свого протесту по ТБ, ніж на власне протест, який у сучасних умовах нікого, правду кажучи, не обходить. Ніхто не забороняє групі людей чи одній особі стояти чи ходити, не порушуючи правил вуличного руху, із тим чи іншим гаслом. Що від цього зміниться?
Демонстрація, маніфестація, пікетування чи ще який вияв протесту тільки тоді чогось варті, коли їх покажуть по телевізору. Реально організатори мають витратити набагато більше коштів і зусиль на показ свого протесту по ТБ, ніж на власне протест, який у сучасних умовах нікого, правду кажучи, не обходить. Ніхто не забороняє групі людей чи одній особі стояти чи ходити, не порушуючи правил вуличного руху, із тим чи іншим гаслом. Що від цього зміниться? З рекламою ходити вигідніше, що у нас давно зрозуміли. Протести ж тільки по телебаченню у випусках новин під чашку кави. Між погодою і спортом. І головне — простою і всім зрозумілою мовою. Вас ніколи не дивувала оригінальна практика висловлення протестів філіппінськими чи таїландськими демонстрантами? Вони чомусь протестують із плакатами англійською мовою. Те ж саме африканці, південноамериканці та інші антиглобалісти чи як їх там. Хоч посеред джунглів, хоч у пустелі ефіопській, протестанти пишуть англійською мовою прості й зрозумілі гасла на знак незадоволення місцевим режимом чи діями сусідніх держав. Навряд чи афганці або іракські араби досконало знають англійську. Ми про це здогадуємось, а ті ж американці вірять, як дитина в існування Баби Яги. Ви їхні фільми бачили? Згідно з законами американського кіно, у найвіддаленішому кінці світу серед засипаних снігом ескімосів чи засмаглих аборигенів островів Полінезії обов’язково знаходиться кілька людей, які вільно говорять англійською. А оскільки це показують у кіно, то так воно і є, гадають американці. Згадайте хоча б знятий росіянами на експорт фільм «Сибірський цирульник», відповідно до якого сто п’ятдесят років тому англійською володів чи не кожен московський нічний сторож. Хто знає, може, й було таке. Може, й справді знання англійської настільки поширилось світом, а ми й не помітили. Якщо ж серйозно, то всі іншомовні написи завжди і всюди були спрямовані не всередину країни, а назовні. В сімдесяті роки на популярних болгарських сигаретах «Ту-134», які продавалися у наших крамницях, був напис англійською «offired by Aeroflot». Розуміти цей напис як рекламу не було жодного сенсу, оскільки інших літаків, окрім аерофлотівських, тоді не було. Тому писати можна було хоч англійською, хоч індонезійською. Бо і з сигаретами теж були проблеми. Сьогодні і сигарети, і авіакомпанії, й все інше рекламують тільки зрозумілою для нас, споживачів, мовою. Кожен колишній районний спиртзавод вважає тепер за обов’язок продавати свій спирт, розведений водою, під окремою торговою маркою. Без жодного англійського чи ще якого слова. Хіба що для шарму напишуть щось наше, але їхніми літерами. На зразок класичної назви «russkaya», під якою успішно продавався той самий спирт, розведений з водою у пропорції 39 до 61. Читач помітив, напевно, як тютюново-алкогольна тема плавно і непомітно відтягнула нас від заявленої теми про маніфестації та протести. Звільнившись від того дурману, навмисно передивився після 9 березня зарубіжні підбірки телевізійних новин. Акції протесту нашої рідної української опозиції до цих новин не потрапили. А що, справді, показувати? Невідомі світовій спільноті обличчя, під гаслами невідомою тій самій спільноті мовою? Немає в погляді наших опозиціонерів магнетизму арабських терористів чи героїчного шарму їхніх американських опонентів. Не зрозуміти широкому загалу за кордоном, проти чого і за що бореться чи не бореться той чи інший український політик. Якби писали гасла зрозумілою світу мовою, то, може, й вийшло що-небудь путнє, а так. Я тут у заголовку підказку нашим опозиціонерам написав. З англійською у мене не дуже, але гадаю, що загальний напрям правильний. Чи не так?
