Вже три місяці Верховна Рада не працює в належному обсязі, хоча зарплатня народним депутатам «капає». Радує одне: у цій ситуації… … Україна не одинока. Далеко не у всіх країнах новообрані парламенти відразу ж приступають до плідної роботи, а уряди денно і нощно піклуються про народне благо. Щоб переконатися в зворотному, достатньо звернутися до безцінного досвіду наших наставників у тому, що стосується європейських цінностей, — поляків. Цікаву статтю «Сейм ледарів» опублікувала кілька тижнів тому польська газета Trybuna. Пропонуємо читачам її скорочений переклад.
* * * Польський сейм роботою себе не завантажує, хоча кошти на його утримання виділяються через платників податків чималі. За період літніх канікул депутатам доведеться зустрітися тільки тричі. Хоча і без канікул часу на перерви в роботі завжди було предосить, ну хоча б з нагоди візиту Папи Римського. Протягом усіх восьми місяців після виборів вони займалися, здебільшого, політичними суперечками, відклавши прийняття дійсно важливих для держави законів на більш пізній час. ПіСовський сейм (мова йде про правлячу партію Право і Справедливість — Авт.) в історії III Республіки належить до найбільш ледачих. Досі сейм нічого не вжив для боротьби з найбільшими польськими болячками: безробіттям, злиднями або соціальним розшаруванням, яке зростає. Не дочекалися ми важливих законопроектів, спрямованих на вирішення проблем охорони здоров’я, освіти або житлового будівництва. Досі немає змін в антикризовому законодавстві або в медичному страхуванні, про що так голосно говорилося після обвалу даху спорткомплексу в Катовіце. Чистий маркетинг Зате маємо низку законопроектів, що стосуються Інституту національної пам’яті, розширення масштабів люстрації або інших гучних проектів, контролювати виконання яких повинні вже існуючі або проектовані слідчі комісії. Більшість законопроектів, підготовлених опозицією, голова сейму блокує, ховаючи їх у своїй скрині. Опозиція, у свою чергу, все частіше звертається до Конституційного Суду, щоб оскаржити законопроекти влади. Остання обставина говорить про низьку якість документів, що готуються правою більшістю. На додаток сейм перетворився на арену політичної й ідеологічної боротьби з противниками, на що, власне, і націлений лідер ПіС Ярослав Качиньський (брат президента Леха Качиньського — Авт.), який вже декілька разів лякав розпуском сейму і достроковими парламентськими виборами. До останньої теми він знову повернувся після того, як Самооборона, що входить у коаліцію, почала вимагати для своїх представників чергових посад у владі. Більшість прийнятих на цей час законів має суто маркетинговий характер або спрямована на підпорядкування держави правлячій коаліції. До числа того, чим хвалиться ПіС, належить ліквідація Інформаційної служби в армії і створення Центрального антикорупційного бюро. Проте серед прийнятих і закон про Національну раду з радіо і телебачення, а також зміна закону про місцеве самоврядування, що дозволить правим і далі керувати столицею, і т.д. Сейм IV і V скликань починав свою роботу в той же день — 19 жовтня. Тільки перший з них у 2001 році, а другий — у 2005. Попередній сейм, де Союз демократичних лівих мав найбільшу фракцію, провів за 8 місяців 24 пленарних засідань, нинішній, де домінують праві, — тільки 19. У сеймі, де панує ПіС, маємо рекордну кількість, що призвело до мінімального числа прийнятих законів. П’ятдесят один день З 19 жовтня 2005 року і до 19 червня 2006 року депутати працювали тільки 51 день. У період літніх канікул їм доведеться зустрітися тільки тричі: 12 і 18 липня, і 22 серпня. З внесених 222 законопроектів тільки 103 схвалено. Притому велика частина законопроектів, якими займалися депутати, — це спадщина попереднього скликання, у тому числі й бюджетна резолюція. Відбулося 7 553 виступи депутатів, 3 126 реплік, було задано 1 220 запитань, проведено понад 900 засідань комісій. Вже на першому засіданні 19 жовтня минулого року сталося несподіване — сейм відклав обрання голови на більш пізній час, а депутати роз’їхалися по домівках. Причиною стала боротьба не за суспільство, а за посади, у тому числі за одну з найважливіших — за крісло голови парламенту, де ПіС зчепився в сутичці з ЦП (Цивільною платформою). Сейм протягом деякого періоду залишався без керівника. Хоча праві нічого не дали бідним і безробітним, зате подбали про церкву, зокрема про додаткове фінансування Папського теологічного відділу у Варшаві і Вроцлаві, інші церковні установи. Був профінансований на 78 млн. злотих також Фонд церкви. Історичні проекти Непогано проявила себе команда ПіС і в тому, що стосується схвалення все більш курйозних законопроектів, які спрямовані на фальсифікацію польської історії в ім’я поточної політики. При цьому не звертається увага на те, що вони підривають авторитет Польщі на міжнародній арені. У січні праві представили на Нобелівську премію прелата Здіслава Пежковського, хоча навіть у Польщі ця особистість майже нікому не відома. Прийняли також постанову про 350-у річницю завершення блокади Ченстохови, хоча кожен історик знає, що це міф, зобов’язаний своєю популярністю уяві Генріка Сенкевича, про 120-у річницю з дня народження генерала Казімежа Соснковського (командував польськими військами у війні з Радянською Росією в 1920 році) і т.д. Тільки на останньому засіданні сейму прийняті постанови з таких подій: оголошення 28 червня Днем національної пам’яті (у 1956 році в Познані пройшли виступи польських рабітників), святкування 65-ї річниці смерті Ігнація Яна Падеревського (піаніст і композитор), 30-ї річниці виступів робітників у Радомі, Урсусі й Плоцке, 60-ї річниці референдуму — в 1946 році (тепер у Польщі говорять, що результати референдуму, на якому поляки обрали шлях народної демократії, були фальсифіковані). «Хітом» виявилася резолюція сейму, в якій депутати дали «відсіч» Європейському парламенту, де вважають, що в Польщі процвітає ксенофобія і гомофобія. Політики з опозиції вважають, що це скликання сейму належить до числа гірших. «Не буває скликання, яке було б звичайним продовженням попереднього, але цей сейм — зовсім інший. Від скликання до скликання сейм стає гіршим, віддзеркалюючи дійсний стан нашого суспільства», — говорить депутат Вацлав Мартинюк, секретар фракції Союзу лівих демократів. Закони і «закончики» Мартинюк звертає увагу, що нинішній сейм займається, здебільшого, законопроектами, пов’язаними зі сферою політичної надбудови, перероблення якої у своїх інтересах найбільш потрібне правим. Немає закону про реформу громадських фінансів, запропонованого старим урядом. Законів економічного характеру також немає. «Закончики», які приймає нинішній сейм, — це більше з приводу чогось, але не з фундаментальних основ реальних соціально-економічних процесів. У цьому зв’язку залишається тільки додати, що на витрати канцелярії сейму цього року виділено 351 млн. злотих (108 млн. доларів). Половина цієї суми піде на утримання депутатів. Останні соцопитування свідчать, що 69% респондентів критикують роботу депутатів. Втім, у квітні критиків було ще більше — 76%. Чи то депутати стали краще працювати, чи то критики роз’їхалися — як-не-як, а сезон відпусток не тільки для депутатів. * * * Чи не правда, схоже на те, що відбувається й в Україні? Звичайно, єдина природа влади зближує ситуацію в двох країнах, у тому числі — і в їхніх парламентах. Але ще більше корисно пригадати народну мудрість: з ким поведешся — у того наберешся.
