Не забарилась реакція медичного персоналу Рівенської районної центральної лікарні на публікацію щодо ситуації у цьому медичному закладі («Лікарняний бізнес по-клеванськи», РВ №58). Наступного дня після виходу газети в районній лікарні, як нам повідомили, з ініціативи трудового колективу були проведені збори. На них завідувачі майже усіх відділень цього медичного закладу спробували заперечити звинувачення з боку керівника районного відділу охорони здоров’я. Пропонуємо вашій увазі їхні відгуки з приводу публікації.
Людмила Наумець, завідувачка неврологічного відділення: — Конфлікт між керівником районного відділу охорони здоров’я і нашим головним лікарем почався одразу після того, як зняли з посади колишнього керівника лікарні Федора Аннєнкова. Ми його поважали як людину, але у нього, як і в кожного керівника, було чимало недоліків. Нинішнього головного лікаря п.Гудиму звинувачують у тому, що він зробив медичному персоналу надбавки до заробітної платні. Ці надбавки були передбачені ще шість років тому. Але за пана Аннєнкова такі надбавки мали лише наближені до нього люди — його син, невістка і водій. А більшість медичного персоналу лікарні, незважаючи на солідний стаж роботи, змушена була виживати на копійки. Хіба це погано, що нам за роботу, яка іноді передбачає ургентну допомогу хворим навіть в позаробочий час, дали 50% надбавки? Ці гроші передбачені законом. Після того, як пан Аннєнков пішов з посади головного лікаря за власним бажанням, почалися проблеми з його сином Олександром Аннєнковим — керівником районного відділу охорони здоров’я. Він не приховував свого неприязного ставлення до нового головного лікаря Ігоря Гудими і одразу попередив нас, що так просто не здасться. Власне, це й не дивно, адже було за що триматися. Олександр Аннєнков досі має у нас у лікарні два своїх аптечних кіоски, його брат орендував раніше приміщення під кафе. Щодо роботи цього закладу завжди було чимало нарікань як з боку працівників лікарні, так і пацієнтів. Новий головний лікар спробував припинити це і одразу після закінчення терміну оренди уклав договір з іншим підприємцем. Натомість розпочався планомірний тиск як на керівництво лікарні, так і на його працівників. Олександр Аннєнков вирішив провести реорганізацію медицини в районі. Спочатку взялися за нашу лікарню. Планували скоротити кількість людей, які можуть у нас лікуватися, з 86 тисяч до 20 тисяч, і таким чином сподівалися скоротити кількість працівників лікарні. Не вдалося. Ми відстояли свої права. Після цього розпочався на нас ще більший тиск. Сотні разів не затверджувався штатний розпис, створювалося чимало проблем із різними службовими документами. Після цього ми звернулися до голови районної ради з проханням звільнити начальника відділу охорони здоров’я. Відбулося засідання комісії, заслухали всі сторони, в тому числі пана Аннєнкова, після чого довели йому своє рішення про звільнення з посади. Він ніби погодився. Після чого того ж вечора дістав десь лікарняний лист, за яким згодом і відсудив своє місце. Мовляв, звільнили його незаконно, оскільки в той час він був на лікарняному. Хіба це справедливо? Взагалі, було чимало запитань навіть щодо самого факту призначення Олександра Аннєнкова на цю посаду. Він не тільки не мав необхідного для цього стажу роботи в медичній галузі, але навіть не має відповідного диплома. Принаймні з навчального закладу, де він нібито здобував освіту, нам дали відповідь, що пан Аннєнков у них диплома не отримував. Можна було б довго говорити на цю тему. Ми не хотіли нікого обливати брудом. У кожної людини є свої чесноти та вади. Але ж коли починають тиснути на медичний персонал лікарні, то мовчки спостерігати за цим ми не збираємось. Віктор Гирак, завідувач відділення швидкої невідкладної допомоги: — Всі звинувачення, що стосуються невиїзду бригад швидкої допомоги, повна нісенітниця. Ну ви можете собі уявити, щоб «швидка» не приїхала за викликом? Це був би серйозний скандал. Я готовий прозвітуватися за кожнен виклик і кожен виїзд бригади швидкої допомоги. Наш автомобільний парк дуже зношений, але ми все одно працюємо. А ті звинувачення є нічим іншим, як спеціально спланованою кампанією проти нас. Ми так просто не здамося. Якщо буде потрібно, підемо під стіни районної та обласної адміністрацій. Коли прийшов пан Гудима на посаду головного лікаря, він нам відкрив очі на багато речей. Ігор Гудима, головний лікар: — Відверто кажучи, я, сподіваючись покласти край цій безглуздій війні, неодноразово звертався до Олександра Аннєнкова з пропозицією забути колишні образи і нормально працювати. Але ж що я можу зробити, якщо людина цього не хоче. Після мого призначення на посаду в мене на руках були матеріали перевірки КРУ на 37 аркушах, де викладені зловживання мого попередника на цій посаді. З професійної етики я не став це озвучувати перед колективом і звертатися до суду. Розумію, що ніхто не ідеальний. Але тепер, після тих звинувачень, що прозвучали на мою адресу, мовчати не буду і звернуся до суду.
