Піонером відпочинку в чому мати народила є всюдисущий Максиміліан (Макс) Волошин. У 1910 році він видав книгу «Відблиски. Нагота» — своєрідну біблію російського натуризму (нудизму). Спочатку його ідеї сприйняли тільки друзі, які приїжджали в гості до Макса в селище Коктебель. На місці, де вони засмагали і купалися оголеними, згодом виник перший стихійний нудистський пляж, який, незважаючи ні на які труднощі, дожив до наших днів.
Чотириногий нудист Нудистський пляж у Коктебелі знаходиться зліва від міського і не обгороджений ніяким парканом. Тут розташоване наметове містечко, в якому ведуть цілком мирне співіснування з нудистами і звичайні курортники-дикуни в плавках. Неодмінним атрибутом кримських нудистських пляжів є вулканічний бруд. Кажуть, що він дуже цілющий. Тому багато людей періодично намазуються ним з голови до ніг, нагадуючи тим самим казкового персонажа, на плечах якого Вакула літав у Петербург. З однією з компаній, які приймали грязьові процедури, ми й вирішили поспілкуватися. Вона складалася з трьох людей. Причому один чоловік був у плавках, інший — ні, а їхня супутниця віддала перевагу топлес (тобто була без «верху»). — Приїжджаю в Коктебель вже вчетверте, — говорить Юрій із Харкова (той, що в плавках). — Мені дуже подобається, що в цьому кутку Криму рівнина переходить у гори. Тут постійно дує вітер. Тому в Коктебелі не спекотно і не холодно. — Як ви ставитеся до нудизму? — Прекрасно. Ці люди вільні. Звичайно, для одних це — епатаж. Але для більшості — якесь розкріпачення і стиль життя. Я два дні тому тут бачив маленьку собачку в сімействі нудистів. Не знаю, якої вона породи, але підстрижена була просто чудово. Шерсть залишилася тільки на лапках і хвостику. Все ж інше, включаючи, пробачте, пеніс, було підстрижене. — Ви почуваєте себе вільним на нудистському пляжі в плавках? — Ні, звісно ж. Але в принципі мені все одно. Проте, дійсно, у плавках тут почуваєш себе якимось ізгоєм. — Скажіть, особисто на вас нагота жінок якось впливає? — Я тут не вперше. До речі, серед нудистів дуже багато цікавих людей. Але, за великим рахунком, мені все одно, одягнена людина чи роздягнена. — Нудисти, на ваш погляд, мають якісь відмінності від людей, що купаються в плавках? — Так. Вони внутрішньо вільні. — Особисто я не нудистка, — пояснює супутниця Юрія, — іноді роздягаюся, іноді — ні. Я ніколи не йду проти чого-небудь. Є група — я в групі. Роблю те, що всі. — Я теж не нудист, — додає Сергій, одягаючи плавки. — Як же вас зрозуміти: купаєтеся голими, а нудистами себе не вважаєте? — Я тут процедури проходжу. Коли я мажуся брудом, мені плавки просто заважають. Роздягнувся, намазався, обсох, покупався, одягнувся й усе. Як у санаторії. — До речі, відпочивати в наметі вам не заважають прикордонники, санепідемстанція та інші служби? — Зовсім. — А міська влада бере з вас якусь плату за проживання на пляжі? — Ні. Нам ніхто не заважає. Втім, нещодавно деякі проблеми в мешканців дикого пляжу в Коктебелі все-таки виникли. Вони занадто засмітили сусідню територію, чим викликали обурення місцевих жителів. Влада селища не змогла не враховувати настроїв аборигенів і пригрозила неорганізованим відпочиваючим виселенням, якщо вони не приберуть усе сміття. Подібна погроза справила враження. Сміття було зібрано стільки, що навіть виникли невеличкі труднощі з його вивозом. Проте мешканці цього нудистського пляжу очікують нової неприємності. Набережна в Коктебелі інтенсивно забудовується. У нудистів фактично залишився невеличкий клаптик міського пляжу. Якщо їх витіснять ще й звідти, то тоді їм доведеться освоювати вузьку смужку берега між Коктебелем і єдиним погаслим вулканом півострова Кара-Дагом. У цьому випадку послідовникам ідей Макса Волошина доведеться ходити один у одного фактично по головах.
Бухта концентро-ваного оголення Другий і останній із діючих у Криму нудистських пляжів знаходиться в урочищі Лисяча бухта (кілометрів за двадцять від Коктебеля). Кажуть, що заснували його радянські хіпі на початку 60-х років минулого сторіччя. Місце це важкодоступне і досить віддалене від найближчого населеного пункту селища Курортне. Як і в Коктебелі, нудисти живуть тут у наметах величезною колонією. В Лисячій встановилася своєрідна культурна атмосфера, початки якої, безумовно, варто шукати у філософії волелюбних хіпі. Народ сюди з’їжджається різний, у тому числі й такий, що сповідує різні релігійно-філософські течії. Один із символів Лисячої бухти — дошка оголошень. Ось, наприклад, одне з них: «Сьогодні відбудеться сеанс активного дихання за методикою «Фарватер бажання». Технологія роботи з підсвідомістю і пошук вирішень внутрішніх проблем у зміненому стані свідомості. При собі мати коврик, покривало, ручку, чашку, чай. Вартість сеансу — 2,5 грн. Запрошуються також барабанщики і сіттери, які брали участь у наших сеансах. Утримайтеся, будь ласка, від вживання алкоголю в день сеансу. Збір біля дошки оголошень о 16.30.» Або ще одне: «Динамічні і трансові танці, горловий і автентичний спів». В Лисячій знаходиться не тільки наметове містечко, але й наметовий ринок і навіть наметові кафе. Природно, в урочищі багато обов’язкового для нудистських пляжів вулканічного бруду. І люди тут, так само, як і в Коктебелі, з його допомогою перетворюються на чортів. З одним із них ми й поспілкувалися. На вигляд йому десь за шістдесят. Чоловік із Москви. Представився Гумбергом. — Ви в Лисячій бухті відпочиваєте давно? — З сімдесят дев’ятого року. — Кожного літа? — Ні, ні, ні. Лише при поєднанні зоряних обставин. Вони повинні сприяти. — А чим ви займаєтеся поза Лисячою? — Крім онанізму (Гумберг замислюється. — Авт.), я вже двадцять п’ять років є радіоаматором у відставці, який зайшов у теоретичну безвихідь. Хочу передати українським слухачам своє захоплення (спочатку він подумав, що ми з радіостанції. — Авт.). І хочу, щоб вони зі мною поділилися своїм українським привітом. — Гумберг, у чому, на ваш погляд, полягає філософія нудизму? — У кожного своя. Я просто народився в країні ліні. Я люблю лінь. Мене завжди напружувала селекція шкарпеток, розгладжування шнурків, а тут не потрібно нічого прати і розгладжувати. Так що в першу чергу — це лінь, лінь і ще раз лінь. — Чим вас приваблює це місце? — Лисяча — це радянська хіпова, конопляна Мекка. Нічого іншого ніде ви не знайдете. — А ви що, ветеран хіпі? — У цьому я не розбираюся. Але в мене в альбомі можна знайти фотографію підмосковних конопляних угідь. — Скажіть, бруд, яким ви намазані, справді цілющий? — Я чув, що на ньому виріс Бахчисарай. Місцеві жителі займалися експортом цього бруду. — Можливо, ви мали на увазі Саки — її експортували саме звідти? — Ні, саме з Бахчисарая. Хоча, може, це — локшина, яку мені повісили на вуха. Проте я вважаю, що долучаюся до патріархального бахчисарайського життя. Наостанок хочу передати захоплення всім хтивим читачам вашої газети. Підходимо до інших мешканців Лисячої. Група молодих людей виконує на етнічних інструментах якусь східну імпровізацію. Звертаємося до колоритного хлопця з бородою, явно керівника цієї «джаз-банди». — Ви, напевне, прихильники якогось філософського, релігійного або культурологічного напряму? — Так, конкретного. — А що це за напрям? — Наш напрям — це незалежність, свобода. — А вас як звуть? — Ісус. — Сподіваюся, не з Назарета? — Ні, з Мурманська. — Як стати вільним? — Йдете в печеру або в гори. Залишаєтеся один на один із природою, і ви її відчуєте. Головне, не беріть із собою продуктів. Тільки одна вода. Втім, більшість мешканців Лисячої далекі від глибоких думок Ісуса з Мурманська. Їхня головна мета — засмагнути так, щоб на тілі не залишилося білих плям, а засмага виявилася рівномірною. Крім Лисячої бухти і Коктебеля, в Україні існує ще один нудистський пляж. Організований він Київською спілкою натуристів (КСН) на одній із заток Дніпра. До речі, КСН є єдиним офіційно зареєстрованим клубом нудистів в Україні і з 1998 року входить у Міжнародну федерацію натуризму (INF) як її представник. КСН нараховує близько 100 членів: від робітників до бізнесменів і чиновників. Зараз нудизм, як стверджують його прихильники, є одним із найбільших масових культурно-оздоровчих рухів у світі. Чисельність організованих нудистів, об’єднаних під прапором ЮНЕСКО і які є зареєстрованими членами офіційних натуристних організацій, становить декілька сотень тисяч осіб. Неорганізованих же — декілька мільйонів. А якщо додати до них тих, хто іноді любить роздягатися у природних умовах (індивідуально або групами) для задоволення своїх особистих оздоровчих, культурних або інших потреб, — то ця цифра перевищить сотні мільйонів осіб. У 1993 році у Франції федерації нудистів понад 30 провідних країн світу (Австралії, Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччини, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Канади, Португалії, США й інших), що входять до складу Міжнародної федерації натуристів, відзначили дві знаменні дати: 100-річчя організованого натуризму і 40-річчя утворення INF.
