Едуард фон Фальц-Фейн — один із найвпливовіших жителів Ліхтенштейну, перед ним відкриті двері всіх королівських палаців Європи, при цьому він свій і в крихітному українському селі Гаврилівка, що загубилося в степах Херсонщини. Вся справа в тому, що в цьому селі він... народився! Туди ми і вирушили.
ЯБЛУКА ДЛЯ КОХАННЯ. На автовокзалі в Херсоні запитую в чергової, на якому автобусі краще їхати в Гаврилівку. «А що це? Де?» — щиро дивується працівниця автовокзалу. І тільки після того, як пояснюю, що це батьківщина Едуарда Олександровича Фальц-Фейна, жінка розпливається в посмішці і підказує, як добратися. Багато хто, навіть ті, кому за родом діяльності треба знати про місце розташування містечок і сіл Херсонщини, не знають про існування цього села, зате кожен обізнаний, що це батьківщина барона. Сьогодні Гаврилівка — кілька хат, півмагазина і розбита дорога: бруд та щебінка. Тільки на краю села — гори цегли, що поросли мохом. Це руїни колись знаменитого палацу Фальц-Фейна. Тут і народився найзнаменитіший барон Ліхтенштейну. До речі, незважаючи на те, що площа цієї держави в Центральній Європі — всього 157 кв. км (Україна — 604), а жителів — 31 тис. осіб (у нас — 46 млн.), за доходами на душу населення Ліхтенштейн посідає в Європі одне з перших місць. ”На жаль, у нас ви нічого від слави Фальц-Фейнів не знайдете. Палац давно зруйнований, мармур білий вкрали ще в радянський час, — зітхає бабуся Марія Іванівна. — Кілька років тому завдяки барону в нас з’явилася маленька церква. Це наша гордість. Барон і священика нам доброго знайшов. Щодня молимося і свічки ставимо за здоров’я барона». Цікаво, що храму в цьому селі ніколи не було — його мріяв звести батько барона, але революція перекроїла плани. Він дуже шкодував про це, адже сам вінчався в храмі в сусідньому селі. Дізнавшись цю історію від матері, син й вирішив поставити в Гаврилівці церкву. «Мама розповідала, що Олександр Фальц-Фейн був знатним поміщиком, дуже освіченим, у нього тут техніки завжди було багато. А в теплицях росли ананаси, лимони і навіть спеціальні кактуси. Їх додавали в самогон, робили цілющі настойки», — продовжує бабуся. На прощання пригощає нас яблуками — це врожай з колись величезного фальц-фейнівського саду, що був посаджений для коханої дружини. Місцеві вірять, якщо хлопець і дівчина разом з’їдять одне яблуко, то назавжди збережуть своє кохання. НОВЕ ЖИТТЯ АСКАНІЇ. Далі їду в Асканію-Нову — цей заповідник створив дядько барона. І саме сюди не раз Едуард фон Фальц-Фейн приїжджав відзначати свій день народження — накривав королівський стіл і вів з місцевими жителями розмови за життя. Цієї осені їхній іменитий земляк відзначив вже 98 років (щоправда, у Ліхтенштейні, вже здоров’я не те) і 30 — з дня першого візиту в ці краї. Тут Едуард Олександрович провів свої дитячі роки. І сьогодні багато в чому завдяки йому заповідник зажив новим життям. ”Почнемо з того, що Фальц-Фейни для нашого краю просто легенди, — зустрічає нас завідувачка відділу пропаганди заповідника Світлана Весела. — І батько Едуарда Олександровича, і його брат. Ми незабаром відкриємо музей, де буде представлена вся історія роду і там буде багато фотографій, особисті речі, копії архівних документів, наприклад, листи двох братів». Сьогодні в це ледве віриться, але в 1980?х в Асканії про Фальц-Фейнів ніхто вже і не згадував. Світлана Весела — майже піввіку в Асканії, з 12 років працює екскурсоводом, пам’ятає, як барон з Ліхтенштейну приїхав сюди вперше. Тоді він дуже багато розповів про минуле цього краю, заповнивши багато пробілів в історії. «Наприклад, про те, як не стало його бабусі Софії Богданівни, котра відмовилася їхати з Росії. Їй було 84. Бандити, які назвалися революціонерами, під конвоєм доставили її в порт Хорли на «суд» і розстріляли з кулемета. Білі взяли порт через кілька годин після її смерті. Ця звістка вбила батька Едуарда Олександровича, і він раптово помер».
Зміг вмовити Жака Ширака Саме Едуард Фальц-Фейн зміг переконати не тільки дітей Федора Шаляпіна дати згоду на перепоховання співака, але навіть і владу Парижа, котра довгий час не хотіла віддавати прах Шаляпіна його батьківщині. «Я особисто поїхав у гості до Жака Ширака, з яким ми приятелювали, він у той час був мером Парижа, — згадує барон. — Довго і душевно спілкувалися і нарешті я сказав йому: «Жак, Шаляпін для росіян, як Дюма для французів. Це гордість. Мільйони радянських громадян мріють йому вклонитися, але до Парижа далеко». Тоді ж я пообіцяв, що встановлю на будинку співака в Парижі меморіальну дошку «Тут жив Шаляпін». І в якийсь момент Жак погодився, і всього за кілька днів були улагоджені всі формальності». На жаль, радянська влада не вважала за потрібне не тільки запрошувати барона, але навіть і повідомляти про перепоховання — він дізнався про нього з газет. Через кілька років барон приїхав у СРСР і поклав квіти до пам’ятника Шаляпіна. У той же рік він передав музею співака в Петербурзі унікальні коштовності, що колись йому належали.
Дружини: модель і шанувальниця Британії Барон Фальц-Фейн залишався холостяком до 38 років, посилаючись на те, що ще не зустрів дівчину своєї мрії. І ось на вечірці у свого приятеля в США Володимира Набокова він знайомиться з майбутньою дружиною, англійкою Вірджинією Кюртіс. Буквально через кілька місяців закохані справили весілля. На жаль, сімейне життя не заладилося, дівчина намагалася нав’язати баронові все англійське. Наприклад, змусила відмовитися від улюбленого автомобіля «Мерседес» на користь «Ягуара». Ситуація не змінилася і після народження дочки Людмили. І Вірджинія залишила чоловіка заради американського письменника Пола Голліко. Другою дружиною Едуарда Олександровича стала модель з Мюнхена Крістіна Шварц. Їй було 27 років, барону — 52 роки. Заради чоловіка дівчина навіть стала православною. Але їхній шлюб був щасливим теж недовго — після того як у дружини почалися проблеми в кар’єрі, вона пристрастилася до наркотиків. Це стало причиною її передчасної смерті. Так у 1980?му Фальц-Фейн став вдівцем, після чого вже не одружувався.
