З дитинства рівнянин Володимир Ковальчук постійно хворів — як не бронхіт, то запалення легень, ще й гастрит мучив. Коли вчився у "водному", а згодом працював у банку, одним із місць, де найчастіше доводилось бувати, став лікувально-діагностичний центр. Навіть коли із другом розпочав власну справу, мусив залишати роботу через хвороби.
— У 2006 році, якраз коли справи фірми пішли вгору, мене в черговий раз підкосив бронхіт, — розповідає Володимир Ковальчук. — Я місяць пролежав із підвищеною температурою, був у відчаї. Тоді ж, коли прийшов на чергове обстеження у діагностичний, купив газети і натрапив в одній з них на розповідь жінки, яка вилікувалася, поїхавши до могили святого Амфілохія Почаївського. Чесно кажучи, тоді не дуже повірив у це, проте у душі все ж з'явилася надія. Така людина, як я, доведена до межі, хапається за будь-яку можливість. Я попрохав друга і ми одразу ж поїхали до Почаєва. На монастирському кладовищі, де знаходиться могила святого, від сторожа, який знав його при житті, почули про чудеса зцілення, які тут траплялися. — Коли я прикладався до нетлінних мощів святого Амфілохія, я по-справжньому вірив, — розповідає Володимир Ковальчук. — Знесилений постійними хворобами, у відчаї я плакав. На кладовищі біля могили отця Іосифа, як називали його за життя, я взяв у торбинку жменьку землі, а вдома, помолившись, поклав її на груди. Майже одразу у мене з рота почала витікати піна. До третьої ночі я не міг через це спати, а потім з тиждень, мабуть, хвилин 20 щодня зі мною відбувалося те саме. Через три місяці я зрозумів, що здоровий і більше не хворітиму. У той же день викинув усі ліки, а їх у мене назбирався цілий пакет. З того часу минуло п'ять років. Володимир зізнається, що давно вже відчував потребу поділитися з людьми історією свого зцілення: — Поки людина здорова, її не цікавить церква і чудеса святих. Вона відтерміновує свій похід до Господа, так само Господь відтерміновує їм дорогу до Себе. Амфілохій Пачаївський зцілює не всіх, хто до нього приходить. Мабуть, відчувається стан людини, яка просить. Після зцілення я почав майже щонеділі ходити до храму, частіше їздити до Почаєва, прочитав Біблію та Закон Божий, допомагаю людям. Почуваюся добре і фізично, і духовно. Нині Володимир Ковальчук, який народився та виріс у Здолбунові, живе у Рівному. Крім власного бізнесу, активно займається громадськими справами — очолює Федерацію шахів Рівненської області та є віце-президентом Федерації шахів України, генералом-осавулом українського козацтва та членом-кореспондентом Всеукраїнської академії культурної спадщини українського козацтва. Живе повноцінним життям, і все це, підкреслює, завдяки допомозі святого Амфілохія Почаївського. Про цього святого відомо таке. Отець Йосиф (в миру Яків Головатюк) народився у 1894 році на Тернопільщині, у 1925 році пішов у послушники до Почаївського монастиря, а у 1932 році його постригли у монахи з ім'ям Йосиф. Отець оселився у невеличкому будиночку на монастирському цвинтарі. Серед місцевого населення швидко поширилися чутки про те, що отець лікує людей. До нього почали з'їжджатися фізично і душевно хворі. І навіть коли монах помер у 1971 році, до його могили приходили хворі. Перед Великоднем 2002 року знайшли нетлінні мощі Амфілохія, і рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви він був канонізований як преподобний Амфілохій Почаївський. Мощі святого відкриті для поклоніння в храмі преподобного Іова Почаївського.
