У 12 разів зменшилася кількість венеричних хворих в області за останні двадцять років. Лікарі пов'язують це із загальною освіченістю людей у цьому питанні. Тим часом трапляються випадки, коли навіть вагітні з сифілісом не хочуть лікуватися. А змусити їх це робити забороняє закон.
Наталія Маняк, головний лікар Рівненського обласного шкірно-венерологічного диспансеру: — У нашій області є вагітна, яку ми ніяк не можемо вмовити лікуватися від сифілісу. Звертаємося і в прокуратуру, і неодноразово міліція доставляє її у наш диспансер. Але у нас не тюрма, ми не можемо людину тримати насильно. Якщо раніше ми мали право запрошувати людей на обстеження та на лікування, то тепер із введенням в дію закону про захист персональних даних, не маємо на це права. Тільки за згодою. Доставити хвору на лікування дільничний міліціонер може лише з подання прокурора. А таке подання розглядається тільки тоді, коли є підпис пацієнта, що він ознайомлений про те, що у нього є венерична хвороба. Тому й трапляється так, що через нерозсудливість вагітної жінки народжується дитина з сифілісом. У минулі роки були випадки, що такі мами навіть відмовлялися від своїх новонароджених дітей. Це, як правило, стосується соціально неадаптованих сімей. Щоправда, зараз у нас немає зареєстрованих хворих із вродженим сифілісом. А хворих на цю недугу, про котрих ми знаємо, в області нині налічується 164 людини. Це небагато, якщо згадати 1994-1998 роки, коли ми спостерігали епідемічний спалах венеричних захворювань. Якщо раніше більше хворіли мешканці міста, то тепер кількість хворих з села і міста майже однакова.
