З майже 350 жінок України, котрим у грудні присвоєно почесне звання «Мати-героїня», 104 проживає на Рівенщині. Передовиком за їх кількістю в області став Рокитнівський район — аж 50 жінкам звідти присвоєно це почесне звання. За кількістю дітей серед рівенських матерів-героїнь лідером стала мешканка села Малушка Березнівського району Тетяна Савачук, котра народила і виховала 14 дітей. Матерям-героїням в облдержадміністрації було вручено нагороди та грошові премії в сумі 500 гривень. Вручав їх заступник голови облдержадміністрації Олег Торкунов, котрий також є багатодітним татом, оскільки виховує чотирьох дітей. Серед нагороджених була і мама відомих рівенських дзюдоїсток Ірини та Катерини Гусєвих.
Галина Гусєва після нагородження підійшла до кореспондента «РВ», щоб подякувати через газету Михайлу Романкевичу, керівнику спортивного клубу «Олімпійські надії», в якому займаються дзюдо її наймолодші діти — 19-річні близнята Іра та Катя. — Завдяки Романкевичу мої дівчата побували за кордоном. Катя ось у Домініканську Республіку їздила на чемпіонат світу, — розповіла п.Галина. — Адже у нас немає таких статків, щоб подорожувати. Взагалі, Романкевич моїм дівчатам — як батько. Коли вони травмували на змаганнях коліна, возив їх своєю машиною і за власний кошт до столичних медиків. Він про всіх дітей, які займаються у клубі, так турбується. Так і зав’язалося знайомство з Галиною Гусєвою. Виявилося, що ця 57-річна рівнянка народила і виховала шістьох дітей: п’ятьох доньок та сина. Усі вони вже дорослі. Троє найстарших мають сім’ї. Олені 35 років і у неї двоє дітей. По одній дитині мають і 32-річна Наталя та 28-річний Сергій. Хоч звання «Мати-героїня» дають тим, хто народив і виховав п’ятеро й більше дітей, коли найменшому з них виповнилося вісім років, раніше, говорить жінка, вона не знала, що заслуговує на таку нагороду, тому нікуди не зверталася. Усе життя п. Галина працювала продавцем у гуртово-роздрібному продовольчому комбінаті, а останнім часом торгує крупами на центральному ринку Рівного. Її чоловік працює оператором на АЗС у Тучині. Дітей, розповідає п. Галина, ростили з чоловіком самі, адже бабусь-дідусів, щоб підкинути їм малих, поблизу не було (п. Галина родом з Житомирщини). Звісно, що було нелегко, адже допомога держави при народженні дитини колись була усього 12 карбованців. — Якби платили стільки, як зараз, думаю, що дітей тоді народжували б більше, — вважає п. Галина. — Найтяжче нам було, коли народилися близнята. Іра і Катя з’явилися на світ з інтервалом у три хвилини. Спочатку я їх дуже добре розрізняла, адже у них була різниця у вазі півкілограма. А потім, коли вони росли, бувало, що одну двічі погодую груддю, а другу ні разу. Тож по крику негодованої розуміла, що помилилася. Це вже зараз простіше їх розрізняти, хоч вони й однаково завжди вдягаються. Якось непомітно діти виросли. І я пишаюся усіма шістьома. Наталя і Сергій на АЗС операторами працюють, Олена торгує на ринку Дикого одягом. Іра з Катею навчаються на третьому курсі в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті. Тільки Таня вдома, бо хворіє на ДЦП і має інвалідність. Охоче п. Гусєва розповідає про наймолодших доньок-близнят. Каже, що ті з п’ятого класу займаються дзюдо. Привела їх у «Олімпійські надії» сусідська дівчинка. Втім, вона залишила спорт, а дівчатам Гусєвим боротьба сподобалася всерйоз і надовго. Відтоді вони щоденно по три години в день тренуються. У 15 років стали майстрами спорту. Мають близько 70 різноманітних спортивних медалей на двох, чимало кубків, отримують стипендію міського голови. Найбільшим їхнім досягненням мама вважає те, що дівчата потрапили у збірну України з боротьби дзюдо. У житті, говорить п. Гусєва, Ірі й Каті не доводиться користуватися прийомами боротьби. Втім, впевнена вона, якщо хуліган який і спробує чіплятися до її дівчат, вони зможуть дати йому відкоша. Інколи Іра й Катя борються одна з одною. Але роблять це у спортзалі, а не в чотирикімнатній квартирі Гусєвих, яку влада дала їм як багатодітній сім’ї. Адже розташоване їхнє житло у багатоквартирному будинку і шум від боротьби заважатиме сусідам. Щоправда, один раз Катя застосувала якось прийом боротьби у квартирі. Тоді до їхньої сестри Тані прийшла в гості подруга з хлопцем. 24-річний парубок захотів Каті «показати прийомчик», а вона миттєво перекинула його через себе. Наступного дня, говорить п. Галина, прийшов той гість до них… з рукою в гіпсі, щоправда, не ображався на Катю, запевнив, що у нього до того була тріщина в руці, оскільки він теж займається боротьбою і колись отримав травму. — Мої дівчата скромні й не жорстокі, — говорить мама. — Катя якось зізналася, що шкодує суперника в боротьбі й навіть підтримує, щоб він не впав сильно й не забився. Я не дуже часто бачу їхні змагання. Але коли доводиться спостерігати за боротьбою дівчат, дуже хвилююся за них. Втім, дуже добре, що вони мають таке заняття. І вважаю, що до спорту потрібно залучати якомога більше дітей.
