«У доньки був сколіоз ІІ ступеня. Хвороба прогресувала. Через це постійно Яна відчувала біль, одна нога у неї була на кілька сантиметрів коротша за другу. Через знайомих я дізналася про Віктора Гаврилюка. Коли прийшли до нього, сказав Яні: «Заплющ очі, розслабся» і включив музику. «Через місяць вона буде танцювати», — пообіцяв мені. Через два тижні занять за методикою Гаврилюка Яна вийшла на сцену і станцювала сиртакі. Невдовзі вона робила місток, шпагат, ожила, почала танцювати», — так розповідає про зцілення доньки її мама Наталія Штанько. Поспілкуватися з автором оригінальної ідеї лікування, реабілітологом, психоаналітиком Віктором Гаврилюком днями мали нагоду рівенські журналісти.
Звук активізує пам’ять ДНК про здоров’я Історій чудесного зцілення можна наводити безліч. Чимало людей, які лікувалися у Гаврилюка, та їхні рідні вважають ці приклади ледь не чимось надприродним. Втім, сам автор оригінальної методики нічого надприродного в цьому не бачить. Говорить, що просто використовує у своїй практиці звукорезонансну терапію, яка допомагає активізувати пам’ять ДНК — носія генетичної інформації. Адже людина народжується здебільшого здоровою і хвороб набуває в процесі життя. Тож розбудивши пам’ять геному про здоров’я, можна активізувати сили організму на самовідновлення. Однак для цього потрібне бажання вилікуватися і віра у себе. Взагалі, за словами п. Гаврилюка, психофактор відіграє дуже важливу роль в оздоровленні організму, адже близько 40% хвороб виникає саме через нерви. Також велику роль в оздоровленні відіграють фізичні вправи. З допомогою звукорезонансної терапії, говорить цілитель, можна вилікувати будь-яку набуту хворобу. За 2-5 занять можна привести до норми імунну систему, за одне заняття — поліпшити кровообіг, за 2-10 занять вирішити проблеми з хребтом. Навіть такої проблеми, як ВІЛ-інфекція чи СНІД, вважає Гаврилюк, у природі взагалі не існує. Є просто погана робота імунної системи, навколо якої здіймають надмірний галас з метою викачування з людей грошей. А імунітет на 60-80% — це те, що людина їсть, її психічний стан і стан хребта. Коли все це привести до норми, то й імунітет працюватиме належним чином. — Я знімаю з операційних столів багатьох людей, — говорить цілитель. — З допомогою звукорезонансної терапії добре лікується фіброміома, мастопатія, пухлини легень, мієлолейкоз. Мастопатія зникає за 10-15 хвилин заняття, інші — за 1-2 заняття. Коли я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, у неї була безвихідь: саркома кістки ІV ступеня. Після звукорезонансної терапії вона повністю вилікувалася. Ми одружилися. Тепер маємо дев’ятирічного сина. Прикладом позитивного результату цього методу лікування є історія Євгена Бєлякова з Прилук. Хлопець переніс дві клінічні смерті, у нього був паралізований правий бік. За два місяці спеціальних вправ він перетворився на стрункого здорового парубка. Використовує п.Гаврилюк для лікування тяжкохворих також імуностимулятор — бальзам, виготовлений зі 128 лікарських трав. Він особливо помічний при пухлинах. Розробив цей імуностимулятор сам цілитель. До речі, п. Гаврилюку не дуже подобається, коли говорять, що він лікує людей. Адже вважає, що просто допомагає людині повірити у себе, активізувати захисні сили організму на боротьбу з хворобою.
«Дію звука я відкрив для себе випадково» Віктор Гаврилюк родом із села Мала Мощаниця Здолбунівського району. Втім, народився він у Магаданській області Росії, де, як вороги народу, перебували у таборах його батьки. Закінчив Літературний інститут. Оскільки влаштуватися на роботу дитині ворогів народу в той час було непросто, пішов у небезпечну професію — став каскадером. Через те що робота каскадера була пов’язана з травмами, зацікавився способами лікування і знеболення травм. Багато читав з цією метою, спостерігав за людьми, рослинним і тваринним світом. Спілкувався з літніми людьми, які мали свої народні секрети лікування. Об’єднавши все це, почав працювати над собою. — На звук я натрапив випадково, — пояснює п.Гаврилюк своє захоплення звукорезонансною терапією. — Тоді я працював довгий час зі спеціальною апаратурою у науково-дослідному інституті на Борщагівці. Одного разу наша апаратура раптом вийшла з ладу і почала пищати. В цей час по радіо йшов гарний концерт. І ми все це записали на плівку. Я прийшов з касетою додому і дружина почала мене «пиляти» за щось. Я ввімкнув музику і дружина раптом почала танцювати. Зрозумівши, що не може самостійно зупинитися, вона почала просити мене вимкнути музику. Тоді й зрозумів я, що є частоти, які можуть впливати на людей. В даному випадку на ці частоти було накладено музику. Я відкинув усе і почав цим займатися. Прикро лишень, що нашій державі це нецікаво. Я їздив у Міністерство освіти з Оленою Климчук, яка рік була закута у залізний корсет через складну форму сколіозу. Після занять у мене дівчинка чудово танцює, її не мучать болі в хребті і їй не потрібен корсет. Такі заняття можна було б проводити у школах на уроках фізкультури, щоб у дітей не було сколіозу. Крім цього, оскільки сколіоз — проблема соціальна, потрібні у школи нормальні парти, які б відповідали зросту дітей Але нас із міністерства просто відфутболили. Торік звертався я до Міністерства охорони здоров’я з проханням приєднатися до нашого проекту, організувати виступи, семінари на тему звукорезонансної терапії. Але там сказали, що їм це нецікаво.
Замість «Мерседеса» — 12 велосипедів Нині Віктор Гаврилюк створив єдиний в Україні реабілітаційний центр, де хворих з допомогою звукорезонансної терапії ставлять на ноги. Він діє у Києві. Центри Гаврилюка є і в інших державах світу — Іспанії, Італії, Португалії та ін. Цілителя запрошують працювати, давати семінари, читати лекції в Австрію, Чехію, Німеччину. Оскільки за кордоном за його роботу добре платять, у Гаврилюка є можливість приймати своїх співвітчизників безплатно. Тож він не бере грошей за лікування дітей-інвалідів, незаможних людей. — Хоч я поставив на ноги тисячі людей, не маю ні «Мерседеса», ні хоча б горбатого «Запорожця», — жартує п. Гаврилюк. — У мене є тільки 12 велосипедів, але в яке б місто я не приїхав, мене зустрічають як бажаного гостя. Велосипеди цілитель придбав не випадково. Адже для дітей-інвалідів, яких поставив на ноги, влаштовує тепер міжнародні велосипедні експедиції. Їх уже було організовано кілька. За 42 дні діти, які колись через тяжкі вади не могли нормально рухатися і почувалися неповноцінними, подолали на велосипедах 6 тисяч кілометрів, проїхавши з Києва до Магадана. До речі, в експедицію цілитель бере і здорових людей. Правда, каже, що з ними більше мороки в дорозі, ніж з колишніми хворими. Влітку Гаврилюк планує чергову таку експедицію здійснити за маршрутом Київ-Делі. Допомогти з її організацією пообіцяли чехи. Колись звертався п. Гаврилюк до київської міської влади за виділенням коштів на подібну експедицію. Однак 12 тисяч, виділених зі столичного бюджету, так до організаторів експедиції й не дійшли. На щастя, п.Гаврилюк має друзів за кордоном, які допомагають коштами. І сам заробляє для цього гроші. Планує Віктор Гаврилюк вже у квітні відкрити свій центр просто неба на батьківщині — у Рівному. Готує випуск дисків для лікування. Запис їх здійснюватиме Інститут інформаційно-хвильових технологій. Щоправда, задоволення це не з дешевих.
Принесли до Гаврилюка на стільці У планах Віктора Гаврилюка — відкрити фотостудію своєму колишньому пацієнту Олександру Майструку. Молодий рівенський фотохудожник Олександр Майструк так згадує своє знайомство з цілителем: — Вісім років тому мене ледь не силою батьки принесли до Гаврилюка на стільці, оскільки я через хворобу не міг ходити. Я вже нікому і нічому тоді не вірив. Повністю розчарувався у можливостях медицини. У мене була жахлива депресія, адже зовсім недавно я був цілком здоровий. Займався боротьбою, навчався у Київському військово-повітряному інституті, а туди, як відомо хворих не беруть. Мріяв стати військовим льотчиком. І ось на тобі — після першого курсу інституту несподівана хвороба, яка прикувала до ліжка. Усвідомлювати, що ти у такому молодому віці став інвалідом — надзвичайно тяжко. Не можу сказати, що я зразу після першого заняття у Гаврилюка відчув зміни. Втім, вони відбувалися уже тоді. Через два місяці занять у мене нормалізувалася температура, хоч до того постійно трималася на позначках 37,2-37,5 градуса. Через деякий час відбулося ще одне серйозне покращення стану: я зміг вистояти на ногах усі 40 хвилин заняття. Хоч до того мої ноги з-під стільця змушені були діставати і переставляти батьки. Більше року я займався у Гаврилюка. Зробив перші кроки без милиць на його заняттях. Думаю, що якби й далі займався так, як починав, то нині ходив би зовсім без милиць. Втім, я щасливий, бо знайшов себе у цьому житті, і радий, що нині можу надихати інших.
«Медики були шоковані: раку нема» Не менш незвичайну історію зцілення розповіла і костопільчанка Світлана Буднякова: — Мене з Гаврилюком познайомила донька. У Рівенському діагностичному центрі мені поставили страшний діагноз — рак молочної залози і направили в онкодиспансер. Там мені призначили опромінення і через п’ять днів готували на операцію. Я страшенно переживала. Донька зателефонувала до Гаврилюка, щоб запитати, що робити. Оскільки це була п’ятниця, він порадив зайняти мене чимось до понеділка, щоб я так не хвилювалася, бо був у відрядженні. Тож на операцію я не пішла, а поїхала до Києва. Гаврилюк зустрів мене у метро, чим неабияк здивував. Коли ми прибули на місце, він включив диск з музикою і в мене відразу по руці наче мурашки поповзли. Я почала розробляти праву руку. Два дні лише я побула на заняттях Гаврилюка. Приїхала додому і щодня займалася за його методикою, адже Гаврилюк подарував мені диск і спеціальний бальзам, наказавши його пити краплями. Це було у вересні торік. Коли я прийшла на повторне обстеження, медики були шоковані: раку нема.
