Найближчим часом 78-річний безхатченко Георгій Мурадов зможе отримати свою першу в житті пенсію і поселитися в притулку для людей літнього віку. Досі це було неможливо, бо чоловік не мав паспорта.
Георгій Мурадов проживає у Рівненському притулку для безхатченків майже три роки. І хоч термін перебування у цьому закладі обмежений одним місяцем, чоловіка не виганяють на вулицю. Бо йти пану Георгію немає куди. — За спеціальністю я інженер-технолог магістральних газопроводів, — розповідає пан Мурадов. — Навчався у Московському інституті нафти та газу. Від першого шлюбу маю двох доньок — одна живе в Забайкаллі, інша — в Грузії. Вдруге одружившись, переїхав до Луцька. Тривалий час працював у міськгазі. Після смерті дружини почав займатися бізнесом. Не вийшло. За борги у мене відібрали квартиру. Я втратив усе, що мав. Переїхавши до Рівного, винаймав кімнату у знайомих, потім жив у вагончику неподалік речового ринку. Продавав гуталін, вироблений власноруч. Згодом пропонував перехожим за певну плату зважування на вагах. Певний час на хліб вистачало. Втім, і від такого підзаробітку довелося відмовитись через погіршення здоров’я. Та й з вагончика його виставили, оскільки поруч почалося будівництво. За порадою знайомих, пан Мурадов пішов до притулку і там залишився. Документів у чоловіка не було — втратив багато років тому. Відтак, ні пенсію отримати, ні в будинок для престарілих поселитися він не міг. — Пан Мурадов звертався до нас, щоб отримати паспорт, ще на початку минулого року, — каже начальник сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України Людмила Петняк. — Тоді його привезли люди, які на той момент ним опікувались. Процедура дещо затяглася, оскільки нам потрібно було встановити його громадянство. Для цього направили низку службових запитів до Луцька, де, за словами чоловіка, він тривалий час проживав і працював. На жаль, жодних необхідних документів для видачі нового паспорта від своїх волинських колег ми не отримали. Зникли і ті, хто опікувався паном Мурадовим, тому справа на певний час «зависла». Після того, яку міському паспортному підрозділі дізнались подробиці життєвої історії пана Мурадова, керівництво установи вирішило допомогти чоловіку з виготовленням документів. Зважаючи на те, що пан Мурадов був особою без громадянства, перше, що потрібно було зробити, — подати документи на набуття чоловіком громадянства України. — Ми передали його справу колегам з відділу громадянства, реєстрації, імміграції фізичних осіб УМВС України в Рівненській області, — продовжує пані Петняк. — Там провели усі необхідні перевірки і вже через місяць пан Мурадов став громадянином України. Наступного дня ми виготовили і вручили йому новий паспорт. Подібні випадки, каже пані Петняк, в її практиці є винятками. Зазвичай приналежність до громадянства в осіб, які навіть дуже давно втратили документи, вдається встановити. Лише за минулий рік через притулок для безхатченків органи реєстрації зареєстрували та видали документи 36 особам. Загалом же по місту документи отримали 43 громадянина без постійного місця проживання.
