29-річна кримська татарка Адель з трьома дітьми приїхала до Львова ще 11 березня. Прийняла її у себе львівська родина Мар'яни і Тараса, обом по 26 років. У цій родині поки немає дітей, вони живуть удвох. Адель розповідає, що подружилася з львівською родиною, допомагає їм по господарству. Готувала вже для них татарські страви, а Мар'яна показувала їй, як ліпити вареники. Дітям у Львові подобається.
"Ми живемо в Севастополі, винаймали квартиру, але нас налякали російські військові, вони стріляли, — розповідає Адель, — російські солдати нічого не пояснювали, казали, що є такий наказ. За освітою я бухгалтер, працювала в банку, зараз перебуваю в декретній відпустці. Не знаю, на скільки часу ми приїхали, сподіваємося, що це тимчасово. Чоловік залишився там. Телефонує, турбується про нас. Каже, що після нашого від'їзду ситуація стала ще напруженішою. Я не хотіла їхати так далеко, і діти не хотіли, але страшно було залишатися. Нам допомагають, оселилися в родині, яка живе у трикімнатній квартирі, нам виділили дві кімнати. Поки що дітей влаштували у Львові в дитячий садок". За даними Львівської облдержадміністрації, приїжджають з Криму в основному жінки з дітьми — кримські татари. 1945 жителів Криму і південно-східних областей (Харківська, Херсонська, Одеська, Запорізька) мають намір виїхати на тимчасове проживання у Львівську область. На гарячу лінію Львівської обласної ради, відкриту для жителів південно-східних областей України і Криму, звернулося 397 сімей, вони виявили бажання тимчасово проживати в Львівській області. Прийняти біженців у своїх будинках готові 375 сімей з Львівської області. На тимчасове проживання влаштовано 1070 біженців. Сім'я Адель — скоріше виняток, в основному приїжджають дуже бідні люди, які в Криму займалися сільським господарством. Деякі з дорослих не знають ні української, ні російської мови. Вкрай неохоче спілкуються з кимсь або розповідають про себе. Фотографувати себе не дозволяють і відмовляються називати прізвища. "Я не хочу, щоб росіяни дізналися, що я тут. Коли хтось дізнається, що я сюди поїхав, у нас заберуть і землю, і будинок. Тому я навіть не скажу, з якого ми населеного пункту, ми боїмося", — каже татарин пенсійного віку, який відмовився назвати своє ім'я і з якого району Криму він приїхав.
