На військовому меморіалі кладовища «Дубенське» у Рівному цьогорічне вшанування пам’яті тих, хто віддав життя за Вітчизну, на відміну від попередніх років, мало одну особливість. Не більша помпезність заходів, присвячених 60-річчю Перемоги, мається на увазі. А кілька додатково викарбуваних тиждень тому слів на одній з меморіальних плит з іменами загиблих воїнів — «рядовий Кириленко Гаврило Андрійович, 1941 (рік загибелі — Авт.)». Такий собі загалом непримітний рядок, але щоб він з’явився, рівнянину Миколі Поліщуку знадобилося п’ять років наполегливих пошуків, листування, розмов із старожилами і вивчення архівних матеріалів, зрештою, оббивання порогів кабінетів чиновників.
Розповідає Микола Поліщук: — До мене звернулася знайома киянка Ганна Кириленко, яка нарешті з’ясувала місце загибелі свого батька — з Макарівського райвійськкомату їй повідомили, що рядовий Кириленко в бою загинув і похоронений в Рівному. Отож Ганна Кириленко просила розшукати у Рівному могилу батька, щоб приїхати зі старенькою матір’ю з квітами і вклонитися. Завдання спершу видалося неважким, але з часом.... Так, я прискіпливо переглянув написи на всіх братських могилах і кладовищах у Рівному та на околицях міста, але прізвища загиблого Кириленка так і не знайшов. Паралельно я звертався із запитами в усі інстанції, які б могли мені допомогти. Кількарічні пошуки Миколи Поліщука, зрештою, таки увінчалися успіхом. Коли з Макарівського райвійськкомату на Київщині йому додатково повідомили, що рядовий Кириленко, «за заявами свідків», загинув 27.06.1941 року перед відправленням на фронт, під час масованого бомбардування авіацією противника залізничного вокзалу в Рівному. Майже одночасно з цим Миколі Поліщуку стало відомо, що загиблих під час бомбардування залізничного вокзалу в Рівному, і цивільних, які евакуювались на схід, і військових, які прямували на фронт, захоронили на кладовищі у Тютьковичах. Проте також з’ясувалося, що під час забудови мікрорайону «Північний» водії вантажівок почали скорочувати шлях мало не через це кладовище. Така наруга над пам’яттю похованих набула чималого розголосу. Тодішній голова Рівенського облвиконкому Єршов зобов’язав міськвиконком «вжити відповідних заходів». Відтак на кладовищі провели вибіркові розкопки, щоб з’ясувати, хто там похований, ексгумували кілька десятків трупів, а опісля перепоховали їх на кладовищі «Дубенське». І хоча не виявилося достеменних відомостей, що в числі перепохованих був і рядовий Гаврило Кириленко, Микола Поліщук порахував, що важливіше увіковічнити прізвище загиблого воїна на меморіалі, щоб його рідним було куди прийти і поклонитися. Для того, щоб з’явилось відповідне розпорядження, також довелось витратити чимало часу і зусиль. Та врешті-решт, коли відповідні інстанції узгодили клопотання Миколи Поліщука, на меморіальній плиті з’явився скупий надпис — «рядовий Кириленко Гаврило Андрійович».
