Розпочався сезон купання, а з ним з'являються і "пляжні хвороби". Що убезпечити себе, варто дотримуватися таких рекомендацій. Не можна на пляжі лежати просто на піску, де легко підхопити вірус, лишай, бородавки або грибок. З тієї ж причини небезпечно користуватися чужим рушником або одягом. Босоніж розгулювати навіть по чистому пляжу не рекомендується, а пірнати можна лише в масці.
Якщо після відвідування пляжу у вас з'явилися пухирці, які лопаються і сверблять, то скоріше за все, мова йде про контагіозного молюска — так називається вірус групи віспи. Його явні ознаки: пухирці білого або жовтуватого відтінку діаметром 1-7 мм, які можуть мати вершинку або ямку посередині, сверблять і лопаються при натисканні. Зараження відбувається при безпосередньому контакті хворого зі здоровим або через предмети побуту, пісок, брудну воду у водоймі (наприклад, в озері). Пухирці не можна тиснути, розчісувати, якось пошкоджувати — інакше зараза буде потрапляти на пальці й далі розноситися по тілу. Найкращий спосіб боротьби — змазувати зеленкою або йодом. Якщо свербіж нестерпний, варто помазати ушкоджені ділянки розчином фукорцину. Утворення контагіозного молюска можуть проявлятися на шкірі навіть через місяці після лікування. Серед пляжних піщинок легко можуть "зачаїтися" не тільки віруси, а й лусочки висівкоподібного лишаю. Це зараза з підступним характером: на тілі практично непомітна — всього-на-всього цятка. Часто з'являється на відкритих ділянках (спина, плечі) і помилково його сприймають за "реакцію на сонце". Висівковий лишай і справді бере участь у процесах, викликаних в організмі сонцем. А точніше — заважає їм, так як розмножується у верхніх шарах шкіри і порушує роботу клітин-меланоцитів, що відповідають за появу засмаги. Зазвичай шкіра навколо лишайних плям не засмагає, а сама вона — коричневого відтінку і може свербіти. Як і всякий лишай, зараза поширюється по всьому тілу, викликаючи пітливість, сильний свербіж. Інкубаційний період може тривати кілька діб. Лікувати висівковий лишай потрібно протигрибковими препаратами. Але, виявляється, мало дочекатися, поки плями зникнуть. Відлущена шкіра у вигляді мікроскопічних лусочок залишається на одязі, постелі. Тепло і волога — ідеальне середовище для "нового життя" лишаю. Тому з приходом спекотного сезону він може повернутися, якщо хоча б одна лусочка залишилася на літньому одязі з минулого року. Рекомендується провести дезінфекцію постільної білизни та одягу після випадків зараження, тобто прокип'ятити. Однак не весь одяг витримає таке випробування, тому є сенс користуватися періодично протигрибковим шампунем — як профілактика. Виявляється, що і прогулянки босоніж по піску небезпечні. Спори грибків, що уражають стопи і пальці ніг, залишаються в піску і легко потрапляють на шкіру "нової" жертви. Найчастіше грибок проявляє себе в складках між пальцями і на п'ятах. Інкубаційний період — кілька днів. Брудні рушники або шкарпетки, надягання взуття на мокрі ноги провокують розвиток зарази. Є кілька видів грибків, і кожен проявляється по-своєму. Небезпечні дзвіночки: поява тріщин, нарости, бульбашки. Характерна ознака: свербіж і неприємний запах. Іноді ранки інфікуються і починаються запалення у вигляді гнійників. Лікувати грибок стопи треба протимікозними препаратами, іноді доводиться застосовувати і протизапальні засоби, і навіть антибіотики. Для того щоб зараження не повторилося, треба обробляти взуття, наприклад, розчином фукорцину, регулярно з метою профілактики обробляти і шкіру ніг. Брудний пісок або вода можуть потрапити не тільки на шкіру, але і в очі. Мікроби, що опинилися в слизових, зазвичай гинуть, тому що природне вологе середовище людини містить захисні клітини. Однак при вимиванні його заразі легше "причепитися". Що і відбувається, якщо пірнати або плавати під водою без маски і з розплющеними очима. Перші ознаки кон'юнктивіту — почервоніння, свербіж, відчуття піску в очах, виділення білого або жовтувато-зеленого кольору, які ночами можуть навіть "склеювати" повіки. Якщо наявна хоча б одна з цих ознак (а проявляються вони буквально через кілька годин після невдалого купання), бажано відразу ж звернутися до офтальмолога. Лікар повинен визначити, з чим має справу: кон'юнктивітом вірусного чи бактеріального походження. У першому варіанті лікування відбувається на основі препаратів з інтерфероном (білком, який організм виділяє у відповідь на вторгнення вірусу), у другому — мазями з антибіотиками. На повне вилікування від зарази може піти майже місяць. В окремих запущених випадках різі в очах такі гострі, що можна прокидатися від болю. В інших — запущене запалення може викликати появу гнійників в очах. Тому фахівці не рекомендують пірнати без маски або окулярів. Звичайно, вода може потрапити і під них, але зазвичай такої кількості недостатньо, щоб заразитися.
