Кожен керівник обласного масштабу і вище, який потрапляє на Рівенську АЕС, чи не найбільше переймається проблемами безпечної експлуатації її енергоблоків. Не став винятком і голова облдержадміністрації Віктор Матчук, який прибув у Кузнецовськ дізнатися про ситуацію на атомній станції з перших уст. Директор РАЕС Микола Фрідман разом з інженерно-адміністративним персоналом станції як могли переконували керівника області, що на атомній з безпекою все гаразд.
Головний інженер Юрій Павлов насамперед турбувався про якість російських генераторів, які, як їх не модернізуй, а вони все одно вібрують та частенько виходять з ладу, ставлячи під загрозу економічні показники області. А от Микола Фрідман запевняв, що зберігання рідких і твердих радіоактивних відходів на Рівенській АЕС не несе ніякої загрози: — У нас, як у професіоналів, побоювань немає. Як показали розрахунки, при нормальній стабільній роботі станції, навіть з урахуванням продовження експлуатації блоків, наших потужностей зі зберігання відходів вистачить до 2041 року, а якщо ще буде встановлено обладнання за європейською програмою TACIS, то і до 2071 року. Також Микола Фрідман впевнений, що й відпрацьоване ядерне паливо потрібно зберігати в Україні. І хоча вважає, що найкращим варіантом було б зведення єдиного централізованого сховища, все ж не виключає, що такі сховища доведеться будувати на кожній українській АЕС окремо. Звісно ж, може не уникнути такого будівництва і Рівенська АЕС. Віктор Матчук вважає, що до таких перспектив треба ставитися з розумінням: — Якби у нас з кожного приводу проводилися референдуми, то мешканці якого села дали б згоду на прокладання, скажімо, тієї ж залізниці? Так би до цього часу і жили — бігали по Поліссю з кам’яними молотками та досі ловили б мамонтів. І хай собі деякі політики шумлять, а нам потрібно робити те, що треба державі. Окрім того, рівенські атомники запевняли голову облдержадміністрації, що успішно вирішують проблему з карстовими пустотами. Мовляв, карстові провалля не загрожують ні експлуатації старих блоків, ні будівництву ще одного — п’ятого, хоча для стабілізації ситуації довелося пробурити 14 тисяч свердловин та закачати під землю 85 тисяч кубометрів цементного розчину. Значно серйознішою за карстову загрозу — «державною проблемою», як стверджує директор АЕС Микола Фрідман, є питання людського фактора. Адже лише за цей рік з атомної станції довелося звільнити за порушення трудової дисципліни близько сорока осіб. Як виявляється, на РАЕС працюють навіть наркомани, і чогось надзвичайного у цьому пан Фрідман не бачить: — Адже атомна станція — це завод, велике підприємство. Проте випадків вживання наркотиків нашими працівниками на робочому місці зафіксовано не було. Хоча знаю, що працівники станції займаються розповсюдженням наркотичних речовин у місті Кузнецовськ. Втім, можу запевнити, що серед персоналу, який безпосередньо обслуговує реактор, наркоманів немає! Богдан ДЕМ’ЯНЧУК.
