Після підписання Президентом сумновідомого "мовного" закону у деяких регіонах заходилися "захищати регіональні мови". Така мова є і на Рівненщині. На півночі області мешкають етнічні білоруси. Лише у Рокитнівському районі їх близько семи тисяч. Чи готові місцеві чиновники діяти відповідно до закону "про засади мовної політики" і забезпечувати білорусам захист їхніх мовних інтересів, чи потрібно це самим білорусам? Йдеться про те, щоб відкрити школи із білоруською мовою викладання, говорити білоруською у райдержадміністрації, міліції та інших державних установах, вести документацію двома мовами і таке інше. Ми запитали про це у відповідальних осіб району та області.
Іван Власик, голова Рокитнівської районної державної адміністрації: — Білоруська громада у нас дуже дружна. У районі не дивина почути білоруську мову та білоруську пісню. Етнічні білоруси бережуть свою приналежність і ми їм у цьому всіляко допомагаємо. Я підтримую закон про засади мовної політики. Вважаю, що кожна національна меншина повинна мати змогу плекати свої етнічні корені. У нас досі не було звернень від білоруської громади, ніхто не прохав відкрити школу чи навіть запровадити уроки білоруської мови. Але якщо такі запити будуть, якщо громада буде вважати, що це необхідно, ми приймемо відповідне рішення на районному рівні і шукатимемо потрібні кошти у місцевому бюджеті. У нас маленький і тихий район. Я впевнений, що ніяких сепаратистських настроїв у наших білорусів не виникне. Це чудові люди, багато хто з них потрапив на територію нашого району ще у 1962-1963 роках коли на білоруській території почали будувати великий полігон, їх тоді й переселили до нас, на, так би мовити, менш заболочену територію. Іван Вєтров, начальник головного управління освіти та науки Рівненської обласної державної адміністрації: — Ще ніхто не порушував питання про те, щоб відкрити у Рокитнівському районі білоруську школу. Але якщо прийде делегація із такою вимогою, ми розглянемо цю проблему. У нас в області в жодній школі білоруську мову не викладали, тому я навіть не можу сказати, чи є у нас спеціалісти з цього предмета. Проте якщо виникне потреба у знавцях білоруської, ми будемо їх шукати. Я не знаю, як виглядатиме сценарій навчання білоруської меншини: чи це буде відкриття цілої школи, чи класів. Якщо доведеться будувати нове приміщення, це обійдеться місцевому бюджету у 20 млн. гривень. А утримання самої школи уже залежатиме від кількості учнів. Микола Таргонський, заступник голови Рокитнівської РДА: — Я сам є етнічним білорусом і можу запевнити, що білоруси Рокитнівського району себе позиціонують як громадяни України. Вони вільно володіють державною мовою і, думаю, мало хто з них вимагатиме відкриття білоруської школи. Для нашого регіону питання регіональних мов — надумане. У вивченні білоруської немає життєво необхідної потреби. Я припускаю, що про створення білоруської школи почнуть говорити лише у тому випадку, якщо хтось зумисне "розштурхає" громаду. Нині у наших етнічних білорусів інші турботи. Наприклад, як потрапити на білоруську територію. Нещодавно вони отримали спеціальні перепустки для перетину білоруського кордону, у лісах Білорусі вони збирають ягоди. Тамара Лисенко, начальник ЦЗГ УМВС у Рівненській області: — У Рокитнівському районному відділку міліції є кілька осіб, які розуміють білоруську, проте говорити про повноцінне спілкування білоруською не можна. Якщо білоруська стане регіональною, ми вирішуватимемо мовну проблему на обласному рівні. Швидше за все, ситуація буде подібною до вивчення англійської мови — допомагатимуть волонтери. Віктор Матчук, голова облдержадміністрації (2006-2010рр.): — У 2006 році, коли я був головою обласної державної адміністрації, до Рівного приїздив тодішній президент Віктор Ющенко. Він тоді запитав мене про ситуацію із білорусами, яких в області проживає чимало. Поцікавився, а скільки ж у нас в області білоруських шкіл? Жодної. А білоруських класів? Немає. Тоді він зауважив, що це несправедливо по відношенню до білорусів. Я вивчав це питання і отримав відповідь: білорусам цього не потрібно. З їхнього боку немає ні ініціативи, ні відповідного бажання. Нині ситуація кардинально змінилася. Держава тепер не просто може піклуватися про регіональні мови, вона зобов'язана це робити. Із цим одразу ж виникає кілька проблем, які не пов'язані з тим, що білоруси нібито самі не будуть порушувати це питання. Їх, зрештою, ніхто й не питав ще про це. По-перше, теоретично можна було б білоруську зробити регіональною, але де на це взяти кошти? У жодному бюджеті витрат на це не передбачено. По-друге, треба розуміти, що цей закон насправді приймали не для підтримки чи то білоруської, чи то гагаузької мов. Йдеться про політичну акцію на території України на користь Росії. Це один з елементів створення "великого Русского мира". Отже, кошти будуть виділяти на підтримку лише російської мови.
