Найчастіше слово «злочин» асоціюється в нашій уяві з кров’ю, насильством, жорстокістю. Але іноді деякі злочини стають схожими на третьосортні комедії, не викликаючи своєю тупістю нічого, крім сміху.
Сіамські близнюки У несподівано пікантній ситуації опинилася жителька Рівне Ірина Н., яка вийшла заміж за африканського студента. У плани двадцятитрирічної жінки входив переїзд з чоловіком в Африку, подальше розлучення й еміграція в США, і все це було цілком реально, особливо з огляду на те, що до закінчення вузу чоловікові залишалися лічені місяці. Однак... Жити в зйомній квартирі молодої дружини чоловік відмовився. Він просто почав приходити до неї по кілька разів на день, іноді залишатися на ніч і посилено займатися сексом. Так минуло майже два місяці, поки Ірина не почала підозрювати щось недобре. А причиною цього став той факт, що її чорношкірий чоловік почав виглядати все дивніше — ні, до неї він приходив в одному й тому ж одязі, змінюючись при цьому сам. То він був повніший, то нижчий або вищий зростом, а то ще вчора чудово говорячи українською, не міг зв’язати двох слів. Розгадка цього майже містичного питання прийшла до Ірини Н. зненацька — вона зрозуміла, що під виглядом її чоловіка до неї ходять зовсім різні люди. Жінка відразу ж звернулася в міліцію, яка і встановила, що в гуртожитку іноземних студентів існувала ціла «мафія». Учасники змови одружувалися з українськими жінками, а потім, користуючись тим, що для їхніх дружин усі вони на одне лице, мінялися ними, видаючи себе за їхніх чоловіків. Причому африканські студенти вважали свої дії всього лише «кумедним жартом», тепер їм доведеться відповідати за більш ніж не кумедною статтею, яка характеризує їхні дії як «примушення жертви до статевого контакту шляхом обману і введення її у невідомість».
Майже Вільгельм Телль Троє безробітних жителів Кам’янець-Подільського зважилися скоїти квартирне пограбування. Для всіх трьох це був перший злочин, але, незважаючи на це, до нього вони підготувалися ґрунтовно, і один з них — Валентин Я. — навіть озброївся «стволом», який він придбав незадовго до цього. Початкова стадія нальоту для злочинців пройшла благополучно. Увірвавшись до квартири відомого в місті бізнесмена, вони зв’язали його і всіх його домочадців і заходилися шукати гроші. Знайшовши схованку з грішми, злочинці запакували ними сумку і зібралися іти. Ось тільки в той момент, коли вони вже були в коридорі, господарю квартири вдалося розірвати мотузки, що його зв’язували, і, підбігши до вікна, він почав голосно кликати на допомогу. На це згаданий вище Валентин Я. прореагував більш ніж дивно — він безладно почав стріляти зі свого пістолета, розстрілявши при цьому всю обойму. Мало того, три кулі з восьми випущених стрільцем дісталися його помічникам, «які опинилися на лінії вогню», інші ж застрягли в одній зі стін квартири. Розстрілявши ввесь боєзапас і зрозумівши, що він накоїв, стрілець, залишивши своїх поранених друзів, вибіг з квартири. Через півгодини він був затриманий на залізничному вокзалі, тому що покинуті ним приятелі не вважали за потрібне приховувати його ім’я, детально розповіли про «запланований шлях відступу».
Пограбування банку Двоє жителів Харкова спробували пограбувати філію місцевого банку, в який увірвалися за всіма правилами грабіжницького мистецтва — з дитячими пластмасовими масками, які приховували їхні обличчя, і такими ж іграшковими пістолетами, купленими ними напередодні. На подив і охорона, і працівники банку зреагували на їхній візит правильно: не тільки не чинили опору, але і наповнили грішми сумку, яку один зі злочинців кинув касиру. От тільки злочинці залишилися цим не особливо задоволені, тому що повернувшись додому і відкривши сумку, вони побачили, що вона наповнена пачками з купюрами вартістю в одну і дві гривні. «Ну, я їм покажу», — сказав один із грабіжників і, прихопивши сумку, пішов назад у банк... на величезний подив працівників міліції, які приїхали за викликом. Його помічник був заарештований через п’ятнадцять хвилин.
Горе-угонщики Двоє жителів передмістя столиці Станіслав К. та Валерій М., яким на момент скоєння злочину виповнилося по тридцять одному року, вирішили угнати новенький автомобіль «Жигулі», який стояв поруч з домом одного з них. Знаючи, що автовласник не встиг поставити на автомобіль сигналізацію і пристрої проти викрадення, Станіслав і Валерій уночі розбили скло «Жигулів» і вручну викотили автомобіль з двору. Відкотивши автомобіль на тисячу п’ятсот метрів, угонщики розкурочили замок запалювання і завели двигун. Зрадівши своєму легкому успіху, вони вирішили, перед тим як сховати автомобіль у гаражі, покататися. Але... Виїхавши на викраденому автомобілі на проспект, на першому ж повороті вони врізалися в стовп вуличного освітлення, а оскільки аварія сталася на швидкості понад вісімдесят кілометрів за годину, то обидва угонщики з травмами різного ступеня тяжкості були доставлені в лікарню. Уже там один з них згадав, що ще вранці господар «Жигулів» говорив йому, що в автомобілі не працюють гальма. Суд над горе-угонщиками відбувся відразу після виписки їх з лікарні.
Склероз Серія розбійних нальотів на квартири громадян міста Чернівці, що відбулися в травні цього року, відрізнялася від подібних злочинів тим, що грабіжник завжди діяв один. Крім того, злочинець ніколи не дзвонив у двері своїх майбутніх жертв, а для того щоб проникнути в квартиру, ховався за сміттєпроводом, очікуючи, коли з’явиться хтось із мешканців уподобаного ним під’їзду. Варто було жертві самій відкрити двері, як він опинявся у неї за спиною і, приставляючи до голови жертви пістолет, входив у квартиру. Так він скоїв понад десять злочинів, не залишаючи ані слідів, ані прикмет, тому що діяв завжди в рукавичках і в’язаній масці. А одного разу, вийшовши на чергову справу, грабіжник-одинак як звичайно сховався на сходовому майданчику, що знаходиться між восьмим і дев’ятим поверхами одного з житлових будинків. Дочекавшись появи на поверсі потенційної жертви, злочинець, після того як житель однієї з квартир відкрив вхідні двері, кинувся до нього і... І зупинившись, почав гарячково нишпорити по своїх кишенях і щось шукати. А шукав він, як з’ясувалося потім, пістолет, який через неуважність забув вдома. Жертва — тридцятип’ятирічний чоловік більш ніж міцної статури — спостерігав за цим спектаклем недовго, одним ударом не тільки зваливши грабіжника на підлогу, але і позбавивши того свідомості. Отямився горе-грабіжник вже в міліцейській дільниці. Все, що відбулося, викликало в нього настільки сильний шок, що вже через півгодини він підписував явку з каяттям.
Майже встиг Житель одного із сіл Львівської області, вранці приїхавши в столицю Західної України, вже ввечері з’явився в одному з тамтешніх лікеро-горілчаних магазинів з мисливською рушницею в руках. Направивши стовол на переляканого продавця (а рушницю грабіжник прихопив з квартири приятеля, разом з яким пиячив ввесь той день), почав вимагати видати йому ящик горілки, попередивши, що інакше він буде стріляти. Продавцеві — а в ці хвилини в магазині він був один — не залишалося нічого іншого, як підкоритися і поставити необхідний ящик на прилавок. Сунувши рушницю під пахву, злочинець взяв за ручки ящик, підняв його і... відразу з жахливим криком осів на підлогу. Ані рушити, ні сказати щось зрозуміле він вже не міг. Як з’ясували працівники «швидкої», які приїхали разом з міліцією, у ту мить, коли злочинець підняв ящик, його схопив напад гострого радикуліту, який і зробив його абсолютно безпомічним.
Не дограв Кумедний випадок стався в Одесі. Двадцятидворічний Сергій В., обравши для себе спеціалізацію магазинного злодія, почав скоювати нічні набіги на магазини міста. Зломів і проникнень у приміщення магазинів Сергій не скоював. Для того щоб мати можливість погосподарювати в торговельному залі, він під час робочого дня знаходив у магазині затишне місце, де і ховався до настання ночі. При цьому Сергій обов’язково обирав магазини, в яких не було нічної охорони. Вночі, визначившись з вибором, Сергій набивав сумки речами, які сподобалися йому, і цінностями і, розбиваючи вітрину, залишав магазин. Через дві-три хвилини до магазина підлітали автомобілі групи захоплення, але окрім слідів, залишених після себе злочинцем, міліціонери нічого і нікого не знаходили. Протягом травня-червня цього року в Одесі й області у такий спосіб було обікрадено чотири магазини (два магазини одягу, один продовольчий і один взуттєвий). А затримати злочинця допомогло те, що наступним Сергій обрав магазин дитячих іграшок. Сховавшись у туалеті цього магазину, він дочекався настання ночі і вийшов у торговельний зал. Там його настільки вразило розмаїття цікавих іграшок, що замість того, щоб обирати найдорожчі з них і складати в сумку, він почав розпаковувати і розглядати їх. Особливо Сергія захопили автомобілі з радіокеруванням. Сидячи посеред магазину на підлозі, він ганяв навколо себе такий автомобіль з ночі до самого ранку. Найцікавіше, що саме за цим заняттям його о восьмій годині ранку застали продавці, які прийшли на роботу. Вони і викликали міліцію, яка доставила злодія, який не награвся в дитинстві, у відділення.
Панікери Двоє молодих людей, вирішивши пограбувати заправку за двадцять кілометрів від Полтави, навіть припустити не могли, що заправник виявиться озброєним. Тому, коли той, замість того щоб віддати їм гроші, почав стріляти, вони, впавши в паніку, кинулися навтьоки. Працівник заправки стріляв з газового пістолета, але для грабіжників це вже не мало значення — один з них, не відшукавши дверей у скляній стіні заправці, пробив лобом вітрину, одержавши серйозні порізи. А другий, все-таки знайшовши двері, вибіг на вулицю і мало не загинув під колесами «джипа», який саме під’їхав на місце події, щоб заправитися. У підсумку обидва грабіжника-невдахи потрапили в реанімацію.
Ерекція стала доказом Таблетки віагри стали причиною арешту трьох грабіжників у Києві. Студенти одного зі столичних вузів, вирішивши «трохи піднятися», пограбували медичний кабінет приватного сексопатолога, який розташовувався на першому поверсі гуртожитку, в якому вони жили. Міліція, яка приїхала вранці після дзвінка власника кабінету, встановила, що з усіх цінностей, що були в приміщенні, грабіжників зацікавили лише ноутбук, книги еротичного змісту, настільна лампа і ліки, що зберігалися в нижній шухляді письмового столу. Довідавшись, які саме ліки зникли, міліціонери відразу ж вирушили кімнатами гуртожитку, без особливих проблем знайшовши в одній з них трьох більш ніж збуджених молодих людей, які не знали, що при прийомі віагри здоровими людьми її дія продовжується від сорока хвилин до майже трьох діб. Як сказав один зі слідчих: «Докази злочину були, що називається, більш ніж вагомі».
Вкрасти сейф Для офісних злодіїв з Києва це була вже п’ята справа. До неї чотири пограбування пройшли більш ніж вдало — комп’ютери й інша техніка, викрадена і продана п’ятіркою рецидивістів, дозволила їм відчути себе небідними людьми. І можливо, так би продовжувалося ще дуже довго, якби під час останнього пограбування ватажок банди не звернув увагу на записку, що лежала на столі власника офісу: «Машо, гроші, які я привіз вчора з банку, у сейфі. Як ти і просила — у великих купюрах». Прочитавши її, ватажок банди уявив собі товсті пачки євро, а потім відразу ж кинувся шукати жаданий сейф, який його люди знайшли в невеликій підсобці. Сейф був старим, ще з радянським гербом, але відкрити його грабіжникам не вдалося. Тому ватажок і вирішив, що вони заберуть сейф із собою. З величезними зусиллями п’ятеро міцних чоловіків відірвали від підлоги півторатонний сейф і потягли його до сходів. Саме на них — дерев’яних і старих — сталася катастрофа. Не витримавши ваги сейфа, сходи провалилися, сейф пробив і наступні два сходових прольоти, і всі п’ятеро грабіжників, впавши майже з десятиметрової висоти, більше вже не могли піднятися без сторонньої допомоги. А оскільки охорони в будинку не було, то один з них і зателефонував у «швидку», візит якої був рівнозначний арешту всієї банди. Найцікавіше, що в сейфі було всього тисяча двісті гривень, які призначалися на виплату зарплати прибиральниці, яка працювала в офісі. Обозреватель.
