Європа довела нам правдивість наших власних приказок. Наша національна відповідь на звинувачення у лінощах, необов’язковості, хитруватості й загальній відсталості від світу відома — зате ми гарно співаємо! Але щоб так! Естрада, звісно, не футбол, і проведення пісенного чемпіонату Європи телевізійною мережею Євробачення заздалегідь має кілька застережень. І все одно приємно. Українська співачка перемогла всю Європу з піснею, яка має дуже глибокий і сповнений змісту приспів «риді-риді-да».
Європа довела нам правдивість наших власних приказок. Наша національна відповідь на звинувачення у лінощах, необов’язковості, хитруватості й загальній відсталості від світу відома — зате ми гарно співаємо! Але щоб так! Естрада, звісно, не футбол, і проведення пісенного чемпіонату Європи телевізійною мережею Євробачення заздалегідь має кілька застережень. І все одно приємно. Українська співачка перемогла всю Європу з піснею, яка має дуже глибокий і сповнений змісту приспів «риді-риді-да». В цих словах старий континент почув голос наших карпатських предків, які, не знаючи телевізорів, спілкувалися у хвилини душевного піднесення саме такими словами. А може, й не такими. Бо не в скороминучій естрадній звитязі справа. Хто зараз пам’ятає співачку з Латвії, яка перемогла на Євробаченні позаторік? Чи, може, то був співак? Не суть важливо. Цікаво було дивитися, як зустріли успіх оригінальної співачки-танцівниці на батьківщині. Ющенко і Янукович наввипередки привітали переможницю пісенного конкурсу, засвідчивши свою нацсвідомість. Лідери соціалістів та комуністів від публічних привітань відмовились, не визначивши поки вплив «диких танців» на боротьбу трудящих із «злочинним режимом». З блоком імені Тимошенко теж ясно. Лідериня блоку легко влаштувала б у Стамбулі ще більш енергійні танці. Але ж хто її туди пустить? Кучма думає, певно, яким би орденом співучу переможницю нагородити. Решта громади, втішившись нашим європейським визнанням, поки не знає, що з цим визнанням робити. Всім дружно вчити слова пісні-переможниці із згаданими «риді-риді-да», ввівши геніальний твір у програми загальноосвітніх шкіл з літератури та музики? Вправлятися у мавпоподібних рухах, якими супроводжувала свій тріумфальний спів наша лауреатка? Ці рухи теж можна ввести якщо не в програму з фізкультури, то в комплекс вправ аеробіки. Я ж собі про інше подумав. Коли станеться так, що переможна пісня Руслани Лижичко стане народною і увійде в наш фольклор, як її слід буде співати? Сама виконавиця ритмічного твору з легкими ознаками мелодії співає цей шедевр виключно у перервах між карколомними рухами головою, руками і, перепрошую, тазом. Уявити співачку, яка виконує цей твір стоячи, сидячи, словом, у статичній позі, неможливо. Тепер напружимо фантазію і сядемо за спільний стіл. Вип’ємо, закусимо, заспівати захочемо. Хтось із кутка затягне оті «дикі танці». І що нам: вискакувати з лав і починати енергійно крутити шиями? А може, наші нащадки, виховані на «диких танцях», і за столом тепер не сидітимуть? Це навряд. Сам колись танцював «дикий» по тих часах твіст. А тепер, як усі, слухняно тягну після шостої чарки «Ой чий то кінь стоїть...» Тож вип’ємо за нашу європейську естрадну перемогу. А пісню ту хай Європа сама і співає!
