У мого сусіда індикатор зламався. Не у прямому значенні цього слова, а у переносному. Але почну спочатку. Дядя Саша у нашому будинку найрозумніший. Читає газети, книжки, брошури, дивиться одразу всі програми телевізора і слухає всі програми радіо. І тому знає відповіді на всі запитання, які ставить перед народом бурхливе сьогодення. Ще коли шоколад дорожчав у 1977 році, дядя Саша впевнено дав прогноз подальшого зростання цін. І так вже майже тридцять років. На відміну від циган або голів облдержадміністрацій, мій сусід ніколи не приховував справжніх джерел своєї поінформованості.
У мого сусіда індикатор зламався. Не у прямому значенні цього слова, а у переносному. Але почну спочатку. Дядя Саша у нашому будинку найрозумніший. Читає газети, книжки, брошури, дивиться одразу всі програми телевізора і слухає всі програми радіо. І тому знає відповіді на всі запитання, які ставить перед народом бурхливе сьогодення. Ще коли шоколад дорожчав у 1977 році, дядя Саша впевнено дав прогноз подальшого зростання цін. І так вже майже тридцять років. На відміну від циган або голів облдержадміністрацій, мій сусід ніколи не приховував справжніх джерел своєї поінформованості. Він чесно і відкрито показував на відкорковану пляшку горілки, яка постійно знаходилась у нього на кухні у на чверть недопитому вигляді. «Це мій індикатор, — казав народний мислитель, вказуючи чи то на пляшку, чи то на залишену ще у ній прозору рідину. — Від коливання ціни цього індикатора залежать всі інші ціни довкіл. І тому я завжди міряю ціни не рублями, гривнями, доларами чи євро, а пляшками горілки». Слід додати до слів дяді Саші, що він з самого дитинства вживає горілку тільки заводського виробництва. Тому такий розумний. І оце вчора головний мудрець нашого двору був застуканий мною у повному розпачі. Каже мені: «Пам’ятаєш, синку (нічого собі батя знайшовся), як писали колись про Бразилію, про те, що там автомобілі спиртом заправляють, а ми ще сміялися і Вітька за третьою послали? Так скоро і в нас так буде!». І що на це було відповісти схвильованому сусідові? Я поділяю його відчай від ціни на бензин по три гривні за літр. А що робити? У поляків та словаків той бензин ще вдвічі дорожчий. І нічого. Живуть собі й до нас емігрувати не збираються. Бо п’ють менше. І міряють все довкіл не пляшкою сорокаградусної, а індексом ціни на енергоносії. І коли раптом горілка виявиться дешевшою за бензин, народ там у них не кинеться до шлангів автозаправок, щоб напитися до безтями новим пальним на спирту. Навіть бразильці цього не роблять, байдуже переливаючи чистий спирт у каністри ніби солярку яку-небудь. А ми? Може, й нам вже слід голову від чарки підняти? Побачити, що не ввесь світ крутиться навколо ста грамів, як ми все життя думали. А зовсім навпаки. І там, де не міряють все на пляшки і півлітри, не бояться підвищення цін на бензин. Та й підвищення у них там на п’ять відсотків, не те що у нас. Індикатори там інші!
